Європа гниє?

Можна і треба не погоджуватися з тією одежиною, яку на Європу намагається накинути частина європейської політичної еліти. Кайданки мультикультуралізму, війна на знищення націй, введення забаганок меншості в імператив і, таке ж брутальне гвалтування прав традиційної більшості, сатанинський секуляризм - усе це не змете глибинної європейської сутності – континенту Духу, Нації, Вільної Людини. Континенту, де право людини завжди виходило з права нації. Де месіанська віра і воля у «свою правду, і силу, і волю» гнала до реконкісти і навернення інших.

Цю Європу завжди боялися племена матеріалістів, колективістів та безбожників. І вони до речі постійно ж кричали про загнивання Європи. Ми ж добре розуміємо, що загниває не Європа, а ця нездала накинута на неї одежина. Тому не завжди огульно повторюємо старі пісні про головне про Європу содомітів, збоченців etc.

Це писали і двісті років тому: «Дай Бог, чтобы русские взяли Париж.

Пора кончать эту тупую Европу» (А.Герцен. З листа до м Корша 24 серпня 1848)

І минулого сторіччя: «Ївропа гниє!.. Прися-бо! Гартованці це на власні очі бачили» (з комосомольської газети)

Ось як тим писакам колись відповів Євген Маланюк:

Після Полтави й Конотопа,

Городового й босяка

Та Бейліса, та самовара,

Царя та сов-царя з Чека,

Культури, що північний «паря»

Приніс «на астріє штика» -

Не дивно. Для таких «ребят»

Європа – смерть! Європа – яд!

Для них вона гниє щороку

На радість рідних держиморд,

Та жде – не діждеться на кроки

Спасенних євразійських орд?...»

Перечитайте Маланюкове «Послініє». Рекомендую.