На цвинтарі розстріляних євроілюзій. Післямова до референдуму
Смерть ілюзії дозволяє спокійніше і прагматичніше дивитися в майбутнє
Визнаймо чесно. Фактичний провал євроінтеграції на голандському референдуму вигідний багатьом якщо не всім.
Він вигідний керівництву України, яке тепер може кивати «на руку Кремля» в Європі, «гібридну війну», переводячи стрілки на будь-кого окрім себе.
Цей провал вигідний керівництву ЄС, яке тепер спокійно може твердити, що це не воно, а громада Нідерландів поставила вирок на європерспективах України. Хоча насправді керівництво ЄС і раніше непрозоро натякало, що жодних можливостей вступу України в ЄС чи приєднання до НАТО в найближчі років десять не має. Як і реального повсюдного безвізового режиму. Тепер керівництво ЄС позбавилось необхідності шукати причини відмови.
Звісно це вигідно Росії. Тепер вона на всю розгорне свою пропагандивну машину сповна скориставшись розчаруванням українців у черговій зраді.
Вигідно й представникам міноритарних груп в Україні, які під гаслом євроінтеграції добряче поїздили по затиранні, дифамації традиційних українських цінностей.
Оскільки це вже сталося,то вигоди має отримати й українська спільнота. Голандський ляпас має трохи отверезити наївний євроінтеграційний угар. Хочемо чи не хочемо мусимо зрозуміти, що у середньостроковій перспективі нам не бачити реальної євроінтеграції. Тому мусимо надіятись на себе і будувати національну державу. І робити те, що зараз вигідно громаді і країні, а не те що нас заставляють робити під примусом.
Можемо, приміром, спокійно відмовитися від планів в умовах кризи добити вплив держави на економіку через тотальний розпродаж держпідприємств.
Замість вбивчої затяжної війни у вигляді так званого тліючого конфлікту на Сході і визнання російських колабораціоністських анклавів, Україна може продовжити операцію з відновлення суверенітету та територіальної цілісності.
Замість продовження ганебної практики владарювання чужомовців іноземців, що було на Україні останні 350 років окупації і як постколоніальна практика триває нині, дати доступ до влади автохтонам – представникам етнічної більшості.
Євроатлантична ілюзію могла стати вбивчими болотяними вогнями. Смерть ілюзії дозволяє спокійніше і прагматичніше дивитися в майбутнє. А оскільки Європа – це континент націй і національних держав, європауза – це час побудувати Україну в Україні. Прожити своє 19 століття національного відродження, насолодитися життям в «своїй хаті», «своєю силою, правдою і волею». Бо без побудови України в Україні, Європу тут побудувати не можливо.
А Європа нікуди не дінеться. Бо ми не просимось в гості. Ми повертаємось до себе. А коли пройдемо шлях національного становлення і відродження, то й до Європи, якщо проект ЄС вціліє прийдемо не наймитами з протягнутими руками, а представниками великої нації найбільшої Європейської держави.
Тепер в час розстріляних ілюзій напевно варто згадати написане Миколою Міхновським понад сто років тому:
«Раніше чи пізніше, ми однаково повинні виступити самостійно – отже, чим швидше, тим краще. Чим швидше, тим краще, бо віддаючи наші голоси на користь чужинців, ми марнуємо наші сили, ми деморалізуємо себе самих і, корисне діло, дуримо себе. Ся облуда повинна геть розвіятися.
Нам ні на кого надіятись, через те ходімо самі. Ходім самі, не біймось і не лякаймось. Адже під нами є наш власний міцний грунт.
Але ходімо відразу певною ходою, не хитаючись, не вагаючись і не збочуючи. Ми дійдемо до своєї мети» (М. Міхновський. Сніп. 29 квітня 1912р.)