«Волинська трагедія»: вбивці завжди повертаються на місце злочину

Історично моя мала Батьківщина – Волинь разом з Холмщиною та Підляшшям займала величезну територію на північно-східному порубіжжі України. Нині в межах України залишилася лише частина Волині, що сьогодні покриває терени Волинської та Рівненської областей, північних районів Хмельницької, Тернопільської та Львівської областей.

У моєї Волині Сталіним відтято Берестейщину (теперішня Брестська область Білорусі) та «зачищено» наші предковічні етнічні території розселення волинян – «Холмщину» та «Підляшшя», що анексовані звісно ж у дружньому союзі з Сталіним Польщею.

Тепер ті ж кати (Польща та Росія)«синхронно намагаються ще й поглумитися над пам’яттю наших дідів. І як садисти-маніяки замість того щоб нести покуту, ще сміють щось верзти проти світлої пам’яті наших дідів волиняк і наших попередників – українських націоналістів.

А ми мусимо пам’ятати про відтяті і зачищені поляками наші предковічні землі.

Починаючи з раннього середньовіччя і впродовж багатьох віків Холмщина (Холм був столицею за часів короля Данила) і Підляшшя були українськими землями і ніколи не вважалися польськими в етнографічному розумінні. (І тут і далі використовую цитати із статті Світлани Яцечко «Тріумф і трагедія Холмщини та Підляшшя»). Навіть в очах поляків вони залишалися «Руссю». Разом із такими землями як Львівська, Галицька, Перемиська, Сяноцька, Холмщина і Підляшшя належали до «Руського воєводства».

Лише 1815-го року на Віденському конгресі їх віддали під управління Королівства Польського (автономного колоніального утворення у складі Російської імперії).

З того часу поляки будь-що намагалися ці землі ополячити.
У 1918 році після відновлення Польської держави на Холмщині та Підляшші були закриті майже всі православні храми, 169 церков пересвятили на костели, від української церкви відібрали й передали польським колоністам понад 17000 гектарів найкращої землі. Польська шовіністична влада заборонила культосвітнє товариство «Рідна хата», реквізувала усе її майно, бібліотеки, були заборонені українські кооперативи та знищені українські школи.

Ще серйозніші етнічні чистки розпочалися у 1938-39 роках. Поляки провели так звану «полонізаційно-ревіндикаційну акцію».

На теренах Холмщини і Південного Підляшшя акція розвивалася у двох напрямах. Перше примусове переведення у католицтво нелатинських віросповідань і обрядів. Паралельно з цим було проведено примусову полонізацію православ’я (запровадження польської мови в літургії) та примусове ополячення українців в буденному житті.

Усе це робилося під військовим примусом. Польський генерал Ольбрехт, що керував цими етнічними чистками, відкрито сформував перспективу: «заселення звільнених після етнічних чисток територій римсько-католицькими ксьондзами, створення 38 нових релігійних одиниць і утворення в Холмі римсько-католицької дієцезії (майже як УПЦ МП)».

Поляки активно нагнітали у пресі антиукраїнську істерію під виглядом «української загрози». Відбувалися інспіровані військовими властями збори польських громадських організацій (Крим 2014 не нагадує?), віча католицького населення, котрі ухвалювали резолюції з вимогою «ліквідації» зачинених храмів, масові виселення свідомих українських священників за межі Холмщини та Підляшшя.

До активних дій «уродзоні чикатили» вдалися навесні 1938 року під час Великого посту та Великодніх свят. Почали закривати діючі храми та ліквідовувати офіційно існуючі парафії. Церкви закривали й опечатували, а священників карали за відправу богослужінь. Уроки Богослужіння дозволялися виключно польською мовою.

Улітку 1938-го року поляки перейшли до руйнування храмів, діючи за давньоримським принципом: «Для того щоб знищити народ, потрібно зруйнувати його храм». І поляки руйнували.
Подам повну цитату авторитетного історика Світлани Яценко: «По суті, це був планомірний геноцид українців Холмщини і Підляшшя, мета якого – залишити їх без історії, без символіки, без культури, без пам’яті. Тому й нищили безжально храми X-XVII ст., спалювали безцінні шедеври іконопису.

Це був справжній вандалізм. Рішення про знесення церков ухвалювали місцеві координаційні комітети. Процес руйнування храмів організовували управи гмін за дорученням повітових старостів, у тісній співпраці з координаційними комітетами. Руйнування храмів здійснювали команди пожежників, в’язні , військові формування саперів… під охороною військ або поліції. Нищили парафіяльні бібліотеки, архіви». Оскверняли храми та прицерковні кладовища.

До 16 липня 1938 року було знищено 91 церкву, 10 каплиць, 26 домів молитов, загалом 127 храмів. Примусово за офіційними даними було окатоличено близько 10% православного населення Холмщини, в основному в Томашувському, Грубешівському та Білгорайському повітах.

Добили українців цих земель під час цілеспрямованого винищення поляками в роки ІІ світової війни, а апогеєм злочину стала геноцидна акція «Вісла», здійснена офіційною польською та російсько-більшовицькою владою.

Акція «Вісла» була цілеспрямованим геноцидним актом, що супроводжувався етнічними чистками, вбивствами, репресіями, виселенням, знищенням матеріальної та історичної пам’яті про українців на цих землях, здійснених офіційною польською владою проти корінного українського населення на українських етнічних землях Холмщини та Підляшшя.

Акція закінчилася примусовою депортацією (виселенням) українців із Холмщини й Підляшшя на окуповані Сталіним українські території та етнічні німецькі землі, окуповані 1945-го року поляками.

Формальним приводом до початку акції «Вісла» стало знищення відділом УПА під час бою 28.03.1947 року поблизу села Яблоне заступника міністра оборони Польщі генерала К. Свєрчевського. Скориставшись приводом, того ж дня Політбюро ППР ухвалило рішення про депортацію українців до новостворених на окупованих німецьких землях воєводств – Вроцлавське, Гданське, Ольштинське, Познанське і Щецинське.
28.04.1947 о 4-й ранку шість польських дивізій та відділи Корпусу безпеченства оточили місцевості компактного проживання українців. У цей час відділи НКВС СРСР і Чехословацької армії заблокували східні та південні кордони Польщі від Бреста до Нового Сончу.

Операція «Вісла» - безсумнівний акт геноциду - проводилася під безпосереднім керівництвом міністра оборони Польщі маршала Р. Жимерського та генерала С. Мосора. Лише за офіційними польськими даними, що, звісно, у рази применшують реальні розміри злочину було переселено понад 140575 осіб, ув’язнено в концтаборі Явожно 3800, убито 655, заарештовано 1466 українців.

Намагаючись прискорити асиміляцію переселенців, органи влади допускали переїзд до однієї місцевості не більше 3-4 українських сімей. До кінця 1947-го року, на місця депортованих зі споконвічних етнічних земель українців заселили понад 14000 поляків. Так було штучно, цілеспрямовано, злочинно змінено етнічний склад на споконвічних давньоруських-українських землях.

Захистивши Холмщину і Підляшшя, «уродзоні кати» перекинули свою практику етнічних чисток на Волинь, користуючись міцним союзом з німцями та більшовиками. Однак там неочікувано отримали гідний спротив.

Тепер злочинці й кати, отримавши відкоша, щось мелють про геноцид над катами, повертаються, як маніяки, на місце злочину щоб ще раз отримати садистське задоволення від наруги над нашими предками. Ну і, звісно, традиційно це роблять у спілці з російськими братами.

На моє переконання, ми мусимо зберегти пам'ять про наших предків, а ВРУ зобов’язана ухвалити рішення про Геноцид поляків щодо українців. Не ми відкривали цей гросбух взаємних історичних кривд. Не ми підло били у спину. Але якщо дозволимо так нахабно перекручувати історію та глумитися над нашими нащадками - майбутнього не буде.

Засмутила реакція керівництва української держави. Чи їм колонізаторам та їхнім служкам, байдуже, що глумляться над світлою пам’яттю наших дідів? Не дивуюся, що нинішній голова ВРУ навіть побоявся зареєструвати петицію про українсько-польські відносини героя українсько-російської війни Юрія Черкашина, як перед тим побоявся підписати проголосоване рішення про скасування українофобського закону Ківалова-Коліснічєнка. Нє вєлєно і нє позволєно.
Нам же ж своє робить…