Три риси Путіна, які призвели до війни

Путінське вторгнення в Україну – результат трьох рис особистості Володимира Путіна та його одержимості Україною. Глава Кремля поєднує в собі: минуле в КДБ, царський імперський націоналізм та мафіозі-клептократа.

Перше – це кар'єра Путіна як офіцера КДБ, до якої він прийшов у 1970-х, коли більшість радянських людей розчарувалися у комунізмі. Це була все-таки «епоха застою».

Але застій не був тим, що Путін запам'ятав про СРСР. Він залишився вірний Союзу і назвав його розпад «геополітичною катастрофою». Путін явно ностальгує за СРСР і включив радянський гімн і радянську історичну міфологію про «Велику вітчизняну війну» у своє розуміння російської національної ідентичності.

Джерело путінської ксенофобії та параної щодо західних змов, які начебто стоять за кольоровими революціями і протестами опозиції в країнах колишнього СРСР, криється в його минулому у КДБ. Путін, наприклад, вважає, що російські сили не змогли досягти прогресу у вторгненні в Україну, бо американці та інші члени НАТО на місцях воюють разом із українськими націоналістами проти росіян.

Диктатура Росії неспроможна існувати без внутрішніх та зовнішніх ворогів

Витоки путінської параної лежать в ставленні КДБ до дисидентів та опозиції. Радянські спецслужби вважали їх «іноземними агентами». Ці радянські погляди відображені у російському законодавстві, яке вимагає реєстрації незалежних ЗМІ, опозиції та груп громадянського суспільства як «іноземних агентів».

Кольорові революції, на думку керівництва РФ, – це операції ЦРУ, спрямовані проти Росії. Український народ, вважає Путін, це змова австрійців, поляків та інших для розділення загальноросійської нації. Опозиція у Росії, на його думку, працює на іноземні інтереси.

Друга риса особистості Путіна – прийняття царського російського імперського націоналізму, згідно з яким три східні слов'янські народи були гілками єдиної загальноросійської нації. Путін не раз заперечував існування України та українців, говорив, що Україна – це російська земля, а росіяни та українці – «один народ».

Культ особистості Путіна значно збільшив його нарцисизм та віру в історичну місію «збирача російських земель». Першим у 2014 році він «зібрав» Крим, другим у 2020-му – Білорусь, а останнім шматочком пазла «русского мира» стала Україна.

Путін буквально одержимий поверненням України до «русского мира», який, на його думку, має стати якоюсь реінкарнацією середньовічної Київської Русі у ХХІ столітті

У 2016 році він відкрив поряд із Кремлем величезний пам'ятник князю Володимиру, який правив Київською Руссю більш ніж за сторіччя до заснування Москви. Путінський імперський націоналізм вважає, що троє східних слов'янських народів народилися в Київській Русі й назавжди повинні залишатися разом у загальноросійській нації.

Малоросійські українці, на його думку, не мають права обирати свою зовнішню орієнтацію. Тим паче поза Євразією, в ЄС чи НАТО. З середини 1990-х російські лідери вимагали від Заходу розглядати Євразію як виняткову сферу впливу Росії, з якої виключені миротворці НАТО, ЄС та ООН.

Мета путінського вторгнення – перетворення України на країну, що нагадує Білорусь, зі зміною режиму з президента Володимира Зеленського на якогось українського Лукашенка. І Путін не погодиться ні на що інше.

Білорусизація України буде здійснюватися за допомогою втілення в життя «розстрільних списків» українців, які просочилися в американську розвідку

Путін розуміє «денацифікацію» України як позбавлення волі чи вбивство прозахідних діячів та українських націоналістів, політиків, церковних лідерів, активістів громадянського суспільства, науковців та журналістів.

Третя особистість Путіна – корумпований клептократ. Оскільки в путінській політичній системі політика та гроші тісно пов'язані, лідер країни повинен мати найбільше грошей, щоби користуватися повагою олігархів нижчої ланки. Держава-шантажист дозволяє олігархам грабувати Росію і не потрапити до суду лише у випадку, якщо вони залишаються вірними цареві та виконують його накази вдома та за кордоном.

Путін – одержима, параноїдальна, зла і жорстока людина

Він досі не може змиритися з розпадом СРСР, хоча з того часу минуло понад 30 років. Його 22 роки правління Росією показали, що він повинен бути психопатом, який не переживає за втрати серед росіян, включаючи понад 30 тис. убитих солдатів, і життів не-росіян.

КДБ-параноя Путіна, царський імперський націоналізм і мафіозна клептократія роблять його найнебезпечнішим політичним лідером у світі. Його геноцидна загроза для України дорівнює подібній зі сторони Гітлера та Сталіна. З такою людиною, як Путін, не можна домовлятися, його можна лише перемогти.