Хто винен у загибелі тварин у Бородянці?
За міжнародними документами за все, що відбувається на окупованій території, відповідальність несе окупант
Побачив черговий скандал, пов'язаний із притулком тварин у місті Бородянка. Було декілька звернень зоозахисників щодо неналежних дій керівника КП Київської міської лікарні ветеринарної медицини, які призвели до загибелі тварин. Тема чуттєва. Враховуючи те, що мова йде про період окупації, відреагую.
По-перше, КП КМЛВМ – це не лише притулок в місті Бородянка, а й ще три міські клініки і декілька служб («Зоодопомога», «Служба обліку тварин»). Директор КП – це не директор притулку. Її робоче місце в Києві, на вулиці Електротехнічній, 5-а. тому казати, що директор КП Наталія Мазур втекла з притулку – це маніпуляція. З відкритих джерел відомо, що вона весь час була на робочому місці в Києві.
Кияни згадають гуманітарну допомогу та клініки, які весь час працювали, не зачиняючись ні на день.
По-друге, працівники не залишили притулок, під час окупації дістатися туди було неможливо. Тому так і сталося, що коли селище було окуповано - у притулку не було нікого, хто міг би нагодувати тварин.
По-третє, КП мало згідно законодавству проводити закупівлю кормів на початку березня. Зробити це через війну не вдалося, тому виник дефіцит кормів для тварин.
По-четверте, зранку 28 лютого доступу до притулку не було, адже він опинився в окупації. Навколо велися активні бойові дії, в ті дні біля Ірпеня розстрілювали волонтерів, що намагалися проїхати до притулку. Змусити працівники ризикувати життям директор КП не змогла. Як наслідок, тварини виявилися закриті у вольєрах. Навіть, якщо б працівники змогли дістатися до притулку, то випускати майже 430 собак у невеликому місці – це великий ризик для його мешканців.
За міжнародними документами за все, що відбувається на окупованій території, відповідальність несе окупант. Смерть тварин – це, на мою думку, також відповідальність ворога. А зоозахисникам, які звинувачують Наталю Мазур, я б порадив згадати, де вони були у перші дні війни і як далеко від притулку у Бородянці. У принципі як і всі «правозахисники» типу Amnisty International, яке додумалось звинувачувати українських військових у міфічних злочинах. Звісно безкоштовно.