Колабораціонізм – злочин. Чи треба пробачати?

Мені трішки болить, тож розповім.

Побачив у стрічці обговорення матеріалу The Guardian про українських колаборантів та обставини, які призвели їх до цього. Деякі історії викликали у читачів співчуття. Наприклад, історія жінки, що, за її словами, залишилася на окупованій Херсонщині доглядати за хворою свекрухою, і від безгрошів'я поносила за російськими військовими «обхідну урну» для «референдуму». А так-то вона проукраїнська і вдова бійця АТО. А їй п'ять років впаяли.

Інший читач історією поділився – мовляв, дали 15 років за наведення ракет старенькому дядьку з розумовою відсталістю. А воно старе та дурне. Шкода його.

І оце «зрозуміти та пробачити» викликало у мене неабиякий біль. Ну, щодо розумово відсталого – тут зрозуміло, співчуття триває до першої картини розваленого за наводкою будинку. А от щодо жіночки були контраргументи «жити ж якось було треба».

Окей. Розглянемо цей аргумент.

Згідно з ККУ, колабораціонізм – злочин. Конкретно співучасть у проведенні референдуму – важкий злочин (ст. 111-1, пункт 5, від п'яти до десяти рочків). Це ставить його в один ряд з такими злочинами, як:

• крадіжка у великих розмірах;
• умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень;
• масове вбивство тварин зі знущанням;
• повторне зґвалтування;
• розбій.

Скажіть, будь ласка, який з цих злочинів, здійснений проти вас чи ваших близьких, ви готові були б пробачити людині, бо у неї складні життєві обставини? Я гадаю, що серед нас небагато таких святих.

Виходить, що:

• або ми не маємо особливо співчувати аргументу пані «я залишилась без грошей» (як не співчуваємо цьому аргументу з вуст людини, що обносить квартиру наших батьків чи вириває у нас гаманець, погрожуючи ножем);
• або маємо заявити, що покарання заважке, і що допомога росіянам у проведенні референдуму взагалі не має вважатися тяжким злочином (адже жінці-то дали мінімально можливий по цій статті термін).

На мою думку, має. І я впевнений, що і на думку опонентів має, але чомусь до жінки виникає емпатія більша, ніж у випадку інших важких злочинів.

Можливо, тому, що в інших важких злочинах злочинець – людина, і жертва – людина. Можна себе ототожнити з жертвою та емпатія до злочинця зникне. А у випадку колаборації злочинець – людина, а жертва – країна та її суверенітет. Людині ти співчуваєш, бо ж жіночка, бідна, нещасна – а країна це щось таке більш абстрактне, що важче уявити на місці жертви та поспівчувати.

Але я б з такими уявленнями всередині себе боровся, друзі. Бо країна, як ми бачимо, аж ніяк не абстракція, а допомога окупантам – аж ніяк не менше зло відносно тяжких тілесних. Просто більш опосередковане. Але з ККУ все гаразд.