Про цілком реальні «Малин» і «Станіслав» та про уявні збитки

Якщо ви порівняєте розмір застави олігарха Віктора Медведчука, який комфортно відбуває домашній арешт на своїй розкішній віллі, із заставою бойовому генералу Ігорю Павловському, то будете вражені. І справді - мільярдеру і куму Путіна присудили 300 млн грн застави, а от генералу, який навіть не має власного житла у столиці, призначили майже 444 млн грн.

Навіть не шукайте в рішеннях суду логіки – її тут немає. Бо в випадку олігарха суддя керувався оцінкою можливо завданих збитків, а у випадку генерала – дзвінком заступника голови Офісу президента.

Формально розмір застави дорівнює сумі, яку отримав завод «Кузня на Рибальському» за два бойових катери. До слова сама наявність виготовлених кентаврів у акваторії Одеського порту повністю спростовує, що збитки були.

Адже виготовлені катери ходять, проходять випробування, доробку, і на них вже кілька років відпрацьовують навики управління українські моряки.

Взагалі досвіду виробництва бойових суден такого класу у незалежної України не було. Як не було і проекту. Він створювався на власні гроші заводу, який вкладав власні оборотні засоби і працю інженерів-проектувальників.

Не було і остаточних специфікацій у державному контракті, адже такі кораблі досі ще ніхто не робив. Домовились і записали, що характеристики всієї партії будуть уточнюватись після випробувань першого корабля.

Власне, так і сталося, бо в ході будівництва норвезько-шведська компанія, що мала поставляти водомети-двигуни відмовилася від виконання контракту. У Європі ніхто не хотів сваритись з Росією – не те, що кораблі, навіть силові установки до них Україні не продавали. Кузня знайшла силові установки аж у Новій Зеландії на краю світу. Однак вони виявились на кілька тон масивніші, ніж за проектом.

Катер одразу став важчим, адже довелося врівноважити важчі двигуни на кормі додатковою вагою на ніс. Зрештою міністерство оборони запропонувало поставити на катер додаткову ракетну установку, ще більше збільшивши його масу.

Вже новий кентавр на випробуваннях показав на 3 вузли меншу швидкість, ніж було заплановано – не 38, а 35 вузлів на годину. І ці подробиці не були б проблемою, якби не палке бажання ДБР вислужитись перед Зеленським, запропонувавши йому псевдо «доказ», що завод Порошенка зробив «неякісні» катери.

Треба сказати, що в Україні крім Кузні ніхто такі бойові катери виготовити в принципі не міг. Завод «Океан» та Севастопольський морський завод залишилися в окупованому Криму, а інші або лежали в руїнах, або не мали відповідного досвіду.

Втім, генерала Ігоря Павловського і не звинувачують в отриманні матеріальної вигоди, у нього навіть на думку слідства повністю відсутній будь-який корупційний мотив. Вигаданий слідством мотив заступника міністра оборони міститься в одному абзаці звинувачення:

«У період каденції Порошенка П.О. на посаді Президента України набула поширення суспільна думка, підтримувана ЗМІ про те, що він є фактичним власником ПАТ «Заводу Ленінська Кузня»

Тому чорним по білому слідчі написали, що бажаючи догодити Порошенку, заступник міністра віддав замовлення на катери його заводу. При цьому у ДБР не згадали, що ніхто інший виготовити їх просто не міг.

Мабуть вони весело сміялися над настільки дотепним звинуваченням, бо це перший випадок у світовій історії, коли бажанням догодити пояснюють кримінальний злочин – розтрату велетенських грошей.

Однак чи була та розтрата? Чи була сама подія злочину? Я не впевнений і ось чому – якщо 443 920 622 грн нібито «збитки», то чому ж у порту Одеси ходять два цілком реальних десантних броньованих катери, озброєні до зубів і здатні перевозити кілька десятків бійців морської піхоти? А третій будується на стапелях Кузні.

Між іншим у 2019 році їхній спуск на воду освятив своєю присутністю особисто Зеленський. І хоч він не мав жодного відношення ні до замовлення, ні до будівництва кораблів, шостий президент задвинув промову і записав відосик. А нові катери отримали назви «Малин» і «Станіслав», про що радісно розказали всі провладні ЗМІ, показуючи Зеленського.