Новорічно-різдвяні свята: як поратися по дому і не збожеволіти

Прибрати хату до Різдва чи Нового року, бо «як так, велике свято, що люди скажуть, зі старим сміттям в новий рік йти не треба» — традиція суперечлива. З одного боку, хаос довкола і безлад, який дратує, явище руйнівне. З іншого боку, прагнути ідеальної чистоти і невротично її підтримувати без шансу на спокій, чи втомити себе генеральним прибиранням замість вихідних — теж погано. Тому цей пост присвячуємо прибиранню із користю для фізичного і психічного здоров’я.

Різдво чи не Різдво, але геть захаращувати дім не варто ніколи. Повний безлад шкодить.

Ось чому:

• Психічному здоров’ю шкодить надмірна стимуляція органів чуття видовищем розкиданих речей, запахами в кухні з брудним посудом, заляпаною сантехнікою, брудом, що відчувається ногами. Це надто сильно відволікає. Ми почуваємося тривожно, винувато, переймаємося, як же ж то все прибрати і де взяти час, і важко знаходимо потрібні речі. 
• Людям з астмою прибирати у квартирі принципово важливо. Головні поради стосуються запобігання утворенню плісняви та оселенню кліщів чи мошок, вологого прибирання, та користуванню вентиляцією в кухні та ванній, аби не було надмірної вологості. Цікаво, що для боротьби з пліснявою пропонують користуватися перекисом водню, оцтом і хлорним відбілювачем, а прибирати милом та водою. Порада прати штори щосезону стосується лише родин, де є хворі на астму, але не всіх. 
• Безлад є джерелом стресу, але, на щастя чи на жаль, передусім для жінок. Чоловіків розкидані штани та шкарпетки бентежать рідше. Жінки, що описують свій дім як затишний і приємний, мають нижчий рівень кортизолу та кращий настрій упродовж дня, ніж ті, що згадують в описах бруд і мотлох. 
• Компульсивне нагромадження речей (compulsive hoarding), чи силигоманія, — це ментальний розлад. Тоді люди захаращують власне житло речами, залишками їжі, мотлохом, сувенірами, упаковками, навіть заводять багато домашніх тварин. У нас про таких людей кажуть «плюшкіни», за іменем героя «Мертвих душ».

Це — один із проявів обсесивно-компульсивного розладу, і зумовлений він тим, що в «плюшкіних» власні речі викликають сильний емоційний відгук. Це можна побачити на МРТ: при спогляданні особистого мотлоху сильно активується частина мозку під назвою острівець.

Люди з таким порушенням мають й інші проблеми-наслідки нездатності впоратися з емоціями: неконтрольоване переїдання та надлишкову вагу. Тож якщо у вашій квартирі не пройти, бо все нагромаджено, то варто звернутися до когнітивно-поведінкового терапевта. 

• Захаращена кухня змушує нас робити нездорові вибори, їсти більше печеньок і не усвідомлювати це. Водночас, впорядковане середовище робить всіх більш щедрими та схильними до здорових харчових виборів. Тож ідея мити посуд одразу і бенкетувати на Святвечір у прибраній хаті — хороша. 
• «Теорія розбитих вікон« працює. Згідно із нею, впорядкованість і чистота, гідні досі старомодного німецького містечка, зменшують кількість злочинів і роблять людей геть нестерпними до туалетів і паркувань авто «де вийшло». 

Але не кваптеся розпочинати з останніх сил генеральне прибирання. В усьому важливі баланс, усвідомленість та здоровий глузд.

• Хатня робота становить значну частку фізичної втоми, особливо в жінок і людей старшого віку. При цьому прибирання не є достатнім рівнем фізичної активності, і ніяк не пов’язується зі стрункістю. Коли вам хтось маніпулятивно каже: «Поприбирай в кімнаті замість своєї качалки» — не погоджуйтеся. 
• Жінки в усьому світі досі виконують більшу частину хатньої роботи. Прибирають офіси, аеропорти чи будинки також переважно жінки. Водночас, перевантаження хатньою роботою пов’язано зі збільшеними ризиками розвитку ментальних розладів. Не треба все звалювати на одну людину, і ставити високі стандарти чистоти собі чи іншим. 
• Постійний контакт із мийними засобами вдома чи на роботі призводить до прискореного розвитку хвороб легень. Таке спостерігається в жінок, але не в чоловіків. Напрошуються висновки, що займатися професійним прибиранням безпечніше чоловікам, а ось вдома такі обов’язки слід розподіляти між усіма.
• Діти, чиї матері під час вагітності займалися професійним прибиранням, більше ризикують мати вади розвитку. 
• Певна невпорядкованість, коли «все валяється казна-як на своїх місцях», а ми тим самим порушуємо правила, робить нас більш креативними. Стереотипна кімната підлітка, де нема де ступити, не зробить із нього чи неї другого Далі, але прагнути зробити із дитячої кімнати аналог операційної теж не варто. 
• А як же ж так, запитаєте ви. Дітям точно потрібний ідеально чистий дім, без хутра тварин, бруду з вулиці. А ось і ні. Тарганів і гризунів заводити не треба, все ж, але стерильність шкодить імунній системі маленьких дітей. Малюки, що в перший рік життя не контактують з брудом, котами та собаками, згодом ймовірніше матимуть алергію, розвинуться автоімунні захворювання чи астму.

Причина парадоксу в тому, що імунна система має пройти навчання на розпізнавання свого, чужого, поганого і нейтрального. Бактерії, яких собаки приносять на брудних лапах, потрібні для навчання регуляторних Т-клітин в кишківнику. Без їхнього належного тренування імунна система може вважати їжу чимось небезпечним. Коти запобігають розвитку вродженої астми в дітей. Домашні тварини сприяють правильному формуванню мікробіоти кишківника і знижують ризик ожиріння в дітей, народжених шляхом кесаревого розтину.

Взагалі, найкраще середовище для формування імунної системи малюка — це ферма. Але якщо ви живете на Сихові чи Салтівці, не біда. Просто тримайте тварин і не заморочуйтеся надмірним прибиранням.

• Засоби для прибирання, особливо з біоцидами на кшталт триклозану, на 65% збільшують ризик раку щитоподібної залози. Найгірше для здоров’я, коли прибирання — це професія. Ціла низка мийних засобів викликає сенсибілізацію імунної системи, і може стати причиною розвитку астми в дорослому віці. Людям з уже існуючою астмою треба бути обережними з мийними засобами, і, як було сказано, надавати перевагу милу та теплій воді. До того ж, мийні засоби та дезінфектанти забруднюють водойми. 
• Викидати речі, приймати рішення, чи вони приносять радість і приємність, чи не сумно розставатися зі спогадами — справа емоційно виснажлива. Тому справді, якщо ви не в гуморі приймати неочевидні рішення впродовж кількох годин, то не змушуйте себе. Почекайте на момент, коли викинути кілька коробок мотлоху буде полегшенням. 
• Нестримне бажання все впорядкувати, знищити мікроби — є одним із можливих проявів обсесивно-компульсивного розладу. Цей той випадок, коли нема чого радіти відсутності порохів на поличках. 

Як прибирати і не схибити?

• Поміркуйте: наскільки важлива для вас впорядкованість, як ви почуваєтеся в безладі та ідеально прибраному домі, що стає систематичною причиною захаращення квартири чи будинку? Складіть комфортний вам план прибирання. Краще прибирати щодня, але потроху, як-от мити після себе ванну і класти все на свої місця, аніж витрачати вихідний день на авгієві стайні власної спальні.
• Якщо у вас триває стан, коли про прибирання думати не хочеться і сил немає, хоча прибрати давно треба, почніть з малих кроків. Заплануйте сьогодні вимити посуд. Завтра скласти шкарпетки по парах, зібрати з підлоги сміття в пакет і винести. Навіть можете написати перелік дуже дрібних справ. По мірі виконання вам буде приємно за самих себе і власний дім. Це — один з ефектів нейромедіатору дофаміну. 
• Щоби менше прибирати, слід прагнути принаймні трьох речей: не захламлювати дім зайвим, прибирати у міру появи безладу, і добре організувати простір. Не купувати речі, які не конче треба, викидати, перепродавати чи віддавати непотрібне одразу, а не роками потому, і дати речам постійне місце проживання. 
• Треба інколи змушувати себе прибирати. Згадати, як це здорово, коли все на своїх місцях, в нас немає гризоти через сором за самих себе і дім. Навіть радять подивитися «порно про облаштування» (organizational porn). Цей жанр відео чи шоу на Netflix з Марі Кондо не має нічого спільного із сексом, але він збудить вас на прибирання, бо нам хочеться того, що ми споглядаємо. Так працюють «дзеркальні нейрони» в мозку.
• Найбільш дружній до себе, рідних і довкілля спосіб миття посуду це посудомийка. Ми вам зичимо її мати, але поки доводиться мити посуд руками, радимо таке: мийте посуд в гумових рукавицях і думайте саме про цю роботу, про те, як добре у вас виходить, наскільки краще стає на кухні, бо ви впоралися з купою тарілок і навіть пательнею, як гарно блищать келихи.

Це — mindfulness, перебування тут і зараз. Дослідження показали, що «повнодумне», свідоме миття посуду знижує рівень стресу. Якщо ви добровільно залучилися до миття посуду після вечірки, на яку запрошені, ви допоможете господарям дому і покращите думку про себе.

• Користуйтеся, за можливістю, простими засобами для прибирання: водою, милом, оцтом, нашатирним спиртом, содою, хлорним відбілювачем, перекисом, гірчицею, та пральними порошками, дружніми до довкілля. Не варто купувати окремий суперзасіб для кожної поверхні в домі.
• Прибирайте всією сім’єю, а не звалюйте все на когось одного (чи, радше, одну). Спільна праця об’єднує людей і може рахуватися як проведений разом час без смартфонів. Вмикайте приємну для вас усіх музику, підспівуйте і пилососьте.