Лист Адаму Міхніку
Пане Адам, Я дуже вдячний Вам за листа зі словами підтримки. Великим задоволенням було отримати його саме від Вас, кого я вважаю за приклад вічної боротьби за честь проти гнилі.
Пане Адам,
Я дуже вдячний Вам за листа зі словами підтримки. Великим задоволенням було отримати його саме від Вас, кого я вважаю за приклад вічної боротьби за честь проти гнилі.
Добре розумію, що йдеться не лише про мене чи Юлію Тимошенко. Такий вияв солідарності в умовах тимчасового, але від цього не менш болісного спазму неототалітаризму – дуже важливий для всього українського суспільства, яке вкотре намагаються позбавити особистої національної свободи і загнати в зону страху.
Наша кордонна цивілізація знову проходить випробування вибору. Розумію, що криве колесо української історії черговий раз потребує змащення кров’ю та потом, аби нарешті вийти на європейську колію.
У тюрмі я прочитав, що у басків є таке поняття «tokian tokiko» - здатність не здаватися, не опускати руки, коли все налаштоване проти тебе. У буквальному перекладі це – «коріння дерева, що росте на скелі».
Моя сила переконань і дій завжди опиралася на скелю гідних прикладу попередників. Пане Адаме, Ваш приклад – один із каменів цієї нездоланної скелі свободи.
Ми переможемо!
Щиро Ваш, Юрій Луценко
Лук’янівська в’язниця, 4 березня 2012 року»