Жовтневі тези. Партія регіонів була і залишається бригадою

Може, я щось не дочуваю у таборі, що загубився в чернігівських лісах, але з виборчих полів щось не чути ні канонади політичних протистоянь, ні сурм запеклих атак. Кампанія більше нагадує маневрування колон в смердючому болоті суспільної зневіри, які стомлено чекають кінця протистояння.

Регіонали, які за 2,5 роки політики розбою і брехні втратили половину виборців, крутять чисте гониво по зомбоящику, нагадуючи печерних людей, які теж вірили, що картинка успішного полювання означає гарантію вбитого мамонта. Насправді всі розуміють, що король Межигір’я – голий, а Партія регіонів так і не змогла стати партією. Вона була і залишається бригадою. Тим не менше, цей політичний інвалід суне у Верховну Раду, опираючись на милиці брехні та підкупу, підпертий силою державної каральної системи.

Опозиція сумарно перемагає за партійними списками «Батьківщини» і «Удару», але вже традиційно не може домовитися про єдиних кандидатів на мажоритарних округах навіть перед тупою очевидністю згубності цих танців на граблях для загального результату.

Найпаскудніше, що вся ця катавасія стосується не героїв з олов’яними очима, які невтомно щось торочать на безкінечних політшоу. Насправді, результат кампанії визначить вибір між життєво важливими для мільйонів простих людей речами.

Це буде вибір економічної моделі між продовженням політики олігархічно-гангстерського привласнення національних багатств і вільною конкурентною економікою зі справедливим розподілом бюджету.

Це буде політичний вибір між нинішнім ретрототалітарним режимом «напівтюрми - напівдурдому» і відновленням європейських стандартів демократії в країні.

Це буде вибір зовнішньополітичного шляху між поверненням в колоніальне ярмо і європейською перспективою вільної нації.

Фактично, це – вибір долі. І результат цих виборів – як і в 2004-му, і в 2007-му роках – залежить не від політиків, а від усвідомлення виборцями простих істин, що старанно приховуються від них яснозорою брехнею провладних трубадурів:

1. Вибір між опозицією і владою – це не вибір між партіями «Батьківщина», «Свобода», «Удар» з одного боку і Партією регіонів з іншого. Це – вибір між недосконалою демократією і доконаною мафією. Демократію можна і треба критикувати. Її можна навіть відправляти у відставку. Мафію можна тільки перемагати. І це – єдина мета цих виборів, яку справді можна досягнути.

2. Голосування за ПР та її сателітів з КПУ означає дозвіл на продовження розбою в країні, мародерства державного бюджету і здачі національних інтересів. Тільки байдужості та покірності обдурених та підкуплених виборців не вистачає для успіху будівельників рабовласницького Архіпелагу Межигір’я в Україні.

3. Тільки твій голос за партію «Батьківщина» страшить правлячу мафію Януковича. Об’єднана опозиція – її головний ворог, кількість голосів за неї – фактичний реєстр бійців, готових активно боротися за свою волю та гідність і зараз, і на наступних президентських виборах.

4. Без перемоги на мажоритарних округах перемога опозиції – неможлива. Голосуй за такого мажоритарного опозиційного кандидата, який не побоїться підтримати імпічмент В.Януковича.

Будь-які інші обіцянки щось побудувати, пофарбувати або поремонтувати в окрузі – лише обіцянка врегулювати тиск смоли в киплячих казанах пекла, яке влаштували регіонали в Україні.

5. На жаль, це правда, що майже все в українській політиці вирішують великі гроші. Сьогодні вони всі об’єдналися навколо Межигірської мафії, щоб і далі не платити податки до українського бюджету, щоб і далі грабувати всі ресурси країни.

Але правда і те, що в день виборів все залежить від голосів простих людей. Всі їх гроші – ніщо проти волі мільйонів українців.

Тільки той, хто проголосує 28 жовтня проти мафії, за опозицію – той має право сподіватися на краще життя.

Без твого голосу зміни в нашій країні не почнуться!

Юрій Луценко,

в’язень Менської ВК №91