Янукович перейшов Рубікон. Що робити далі?

Нинішні події вимагають термінової реакції. Як член групи з підготовки переговорів між лідерами парламентської опозиції та президентом протягом вчорашнього дня я так і не отримав запрошення на продовження цих консультацій. Так само такого запрошення не отримали й мої колеги, котрі представляють парламентську опозицію.

Тим не менше, станом на 23-00 учорашнього дня я мав інформацію про готовність президента України сьогодні в обід зустрітися з лідерами опозиції. Він був готовий відставити уряд Азарова включно з прем’єром та міністром внутрішніх справ Захарченком. Йшлося і про відставку міністрів, як в уряді відповідають за інші достатньо важливі сегменти.

Саме про це до 3-ї ночі я спілкувався із протестантами, які стояли на барикадах, блок-постах та в наметах Майдану. Я розповідав їм цю новину як про початок позитивних зрушень у країні.

Єдине, що могло стати цьому на заваді, це втручання зовнішнього фактора та п’ятої колони Кремля, яка перебуває в самому центрі української влади.

Саме такий сценарій вже не раз спрацьовував в Україні. Щоразу, коли країна наближалася до інтеграції з Європейським Союзом, включався саме цей фактор. Як тільки українське суспільство зменшувало внутрішню агресію між владою та народом, включався саме цей фактор. Згадаймо кривавий розгін студентів у листопаді, індивідуальний терор проти активістів ЄвроМайдану Тетяни Чорновіл та Ігоря Луценка. Ми можемо згадати й інші події, які постійно відкидали Україну назад, у її минуле, у протистояння між владою та народом.

На жаль, сьогодні вночі саме цей сценарій знову спрацював. Янукович знову, під тиском Кремля, дав команду на силові дії, що призвели до вбивства демонстрантів.

Сьогодні Янукович перейшов Рубікон. Він уже не є звичайним крадієм країни. Він став людиною, що відповідає за вбивство власних громадян.

Важливо зрозуміти: йдеться не про протистояння внутрі України. Не йдеться про громадянську війну. Я не знаю жодної людини, яка готова покласти життя за цей злочинний режим.

Натомість я знаю героїв, котрі, ризикуючи своїм життям, готові добиватися перезавантаження України в статусі європейської країни. Символічно, що у десятків «тітушок», а власне – бандитської гопоти, яку затримували активісти Євро- та Автомайдану, знаходять паспорти України в обгортках паспортів СРСР.

Дуже символічно, що один із снайперів «Беркуту» виставив на своїй сторінці у Фейсбук своє фото у майці з написом СРСР.

Це означає, що в Україні триває війна між її колоніальним минулим та її європейським майбутнім. Труп СРСР тримає руками п’ятої колони тих, хто прагне у майбутнє.

Чи є у цих подіях вина опозиції?

Так. Опозиція винна в тому, що реагує на наслідки планів Кремля та бандитського угруповання Партії регіонів і не пропонує свого плану перезавантаження України.

-- Що робити?

Перше. Негайно, під куполом Верховної Ради, збирати усіх опозиційних депутатів, а також тих народних депутатів, які все ще відчувають себе представниками українського народу, представниками суверенної європейської української держави. Вони мають узяти на себе відповідальність за законодавче оформлення трансформації України.

Друге. Невідкладно створити Тимчасовий виконавчий комітет на чолі з Віталієм Кличком як найбільш рейтинговим лідером опозиції. Його заступниками мають стати ті опозиціонери, які перестануть думати про те, що розповідатимуть слідчим. Вони мають думати про досягнення перемоги.

Третє. Предметом переговорів, які, як щойно стало відомо, все ж відбудуться, має бути вже не питання уряду, не питання скасування диктаторських законів, не питання амністії повстанцям, які сьогодні захищають майбутнє України. Єдине питання – відсторонення Януковича від посади: терміни – шляхи – методи.

Четверте. Максимальна мобілізація громадян на Майдані і в урядовому кварталі є єдиним шляхом зменшення жертв серед протестантів.

П’яте. Після нашої перемоги внести зміни до 5 статті Конституції про те, що ніхто не може узурпувати державну владу, а народ є її єдиним джерелом, має бути доповнення правом народу на повстання у разі порушення його базових конституційних прав.

Джерело: Третя Українська Республіка