Картопля для росіян

Дуже хороша знайома працює в одному з районних управлінь сільського господарства. І ось кілька днів тому всім управлінням був розісланий дуже веселий документ. Профільне міністерство питало, чи в району є можливість забезпечити поставки картоплі до Російської Федерації. «А що в цьому такого»? - Запитав я, адже он і наш міністр Микола Присяжнюк обіцяв завалити Росію українською картоплею, та й українсько-російська робоча група щось таке планувала.

По-перше, сказала знайома, Україна вже давно не вирощує картоплю, тобто вирощує, але в приватних господарствах. Якісь крупні господарства з виробництва картоплі вже давно почили у Бозі. А розрекламовані мільйони тонн картоплі зберігають або в підвалах у бабусь у селі, або у дрібних фермерів.

По-друге, і це найгірше, що в міністерстві і зеленого поняття не мають, що твориться на українському ринку картоплі. Якщо влада обіцяє експортувати її до Росії, і тільки потім цікавиться в регіонах, а що там з картоплею, це показує реальний стан не те, що керованості галузі, а елементарної обізнаності чиновників міністерства. Адже там оперують даними Держкомстата або якимось видуманими цифрами й хваляться 18-мільйонотонним врожаєм. Але ж ніхто не ходив по садибах селян і ні про що дізнавався. Тим більше, що ніхто б чиновникам нічого і не сказав.

Найкраще цю ситуацію ілюструють останні дані, до прикладу, з посівом озимої пшениці. Якогось дідька в Держкомстаті розписали, що, умовно кажучи, в районі засіяли 15 тисяч гектарів. Але реально засіяли тільки 10 тисяч. Щоб не підставляти себе і Держкомстат, в район спускають цифру посіву, і тут її вже якось самі дофантазовують, домальовують і відправляють в область. Чи може в такі ситуації Міністерство оперувати реальними даними? – Відповідь очевидна.

І, по-третє, якби це невтішно не звучало, але на думку людини, яка кожен день стикається з домальовками у звітності та знає, що насправді твориться в сільському господарстві на місцях, Україна взагалі не спроможна організувати якийсь експорт картоплі. Хіба що в країні буде організовано сотні бригад, які їздитимуть по селах та вимінюватимуть картоплю на бензин, цигарки чи ще там щось. А на машинах будуть майоріти транспаранти – «Допоможемо братам-росіянам картоплею». Може, яка бабка зжалиться й продасть відро бульби з підвалу. Адже навіть купувати у селян картоплю для експорту не вигідно – на базарах вона коштує від 4-5 гривень, а Росія її закуповує у Білорусі по 3 гривні 40 копійок. Так вже сталося – в Україні вона в цьому році в багатьох регіонах не вродила.

І хай би собі міністр і далі розповідав казки про експорт картоплі до Росії й подібні нісенітниці. Але, перефразовуючи вже майже класичну фразу – і ці люди реформують наше сільське господарство.

Хоча, з іншого боку, може наші чиновники задумали чергову аферу – накупити картоплі у Єгипті і перепродати її Росії, як українську? Навряд чи, такий фінт з аргентинським промороженим м’ясом у нас вже не пройшов.

Нагадаємо, що перед президентськими виборами «команда професіоналів» Партії регіонів багато чого обіцяла зробити для українського сільського господарства: масштабні реформи, підйом тваринництва, грандіозні дотації і здешевлення продуктів харчування вже сьогодні. Головним рупором сільськогосподарської політики майбутнього Президента був Віктор Слаута, який ще в Донецькій облдержадміністрації разом з Віктором Федоровичем «піднімав українське село».

Здавалося, що може бути логічніше – аби впроваджувати сільськогосподарську програму Президента Слауту і призначили аграрним віце-прем’єром. Проте зараз ані реформ, ані Слаути не видно. На перші вже давно махнули руками, а другого витурили з уряду. Залишилися тільки грандіозні за своєю дурістю і безглуздістю починання.