Помилки опозиції, або Де потрібно шукати вихід

Нинішня парламентська криза - це не криза Верховної ради, це криза парламентаризму. І проблема в тому, чим вона закінчиться. Бо повинна вона закінчитись радикальною зміною всього політичного ландшафту країни. І не важливо, яким чином піде парламент.

Висновки з того, що ми бачимо такі: ми переживаємо етап агонії і деградації всього олігархічного парламентаризму, який існував 20 років. І виходу з цього поки що немає, хоча, мені здається, що влада знає більше і вона має якийсь план, на відміну від опозиції. Розуміючи, що пацієнт (Верховна рада) більше мертвий, ніж живий, влада, не бажаючи підписувати свідоцтво про смерть, бо це буде означати нові вибори за нині діючим законом, перевела пацієнта в реанімаційну палату на вул. Банкову. І так продовжили існування пацієнта для того, аби в серпні - на початку вересня провести референдум на тлі напівмертвого парламенту, внести зміни до законодавства, створити іншу модель парламенту і призначити нові вибори, які пройдуть в інтересах влади.

Опозиція. В неї плану немає. Блокування трибуни не діє. Плану Б немає. Сьогодні опозиція в екстреному порядку шукає вихід в тому, аби люди вийшли на вулицю. Але люди не знають куди і за ким вставати. Влада дала можливість провести деякі масові акції, але масовості не було і опозиція побачила, що за нею не йдуть і боятися її не варто. Опозиції провалила тест на вулицю. Тому такі акції лише підсилять крах опозиції. Її спіймають на сніжках і на інших помилках. Тому треба шукати вихід в парламенті.

Опозиція мала унікальний шанс підняти людей і продемонструвати свою єдність та далекоглядність, коли б Кличко пішов на вибори мера Києва. Але він намітив собі шапку Мономаха і президентське крісло, і це призвело до того, що гра пішла по сценарію влади, а не за сценарієм опозиції.

В новий парламент по мажоритарній системі з «Удару» пройде хіба Кличко і Геращенко, а більше нікого. «Батьківщина» буде в зменшеному вигляді. Те саме станеться із «Свободою» і вони всі розмиються в мажоритарному болоті. Тому до вулиці можна апелювати, але це не найбільш серйозний аргумент. Треба шукати розумних людей в самій партії влади, бо і там є ті, хто зрозуміють, до чого це все іде. Ніхто не хоче, щоб України перейшла на сімейне керування, як в Білорусії. Треба шукати і рятувати пацієнта – Верховну раду. Для того, аби потім вийти на європейську дорогу розвитку парламентаризму.

Можна було починати наступ на владу із Києва. Кияни могли б вийти за Кличка, але опозиція програла, втратила цей момент. І тепер доля столичних виборів чітка: мерські вибори будуть, а депутатських – ні. Бо наразі Кличко не піде на вибори мера, Яценюк - теж, може, Порошенко, але він має дуже мало шансів. Тож Попов буде один на своєму полі.