І владі, й опозиції вигідно вдарити по мові

20 приводів для того, щоб провокувати мовне протистояння:

1. Влада боїться лише народу.
2. Влада боїться не будь-якого народу, а лише об'єднаного.
3. Влада мусить роз'єднати народ, аби втриматись.
4. Влада бачить, що потенціал протесту великий.
5. Вона мусить просто зараз "випустити пару", не дочекавшись осені: виборів та валютної кризи.
6. Народ роз'єднаний за культурою, мовою, релігією, безліччю деталей регіональних відмінностей, ментально (за парадигмами мислення), духовно (за системами цінностей) тощо.
7. Владі необхідно просто зараз повести дві частини народу на боротьбу одна проти одної, а краще роз'єднати на ще більше частин.
8. Половина виборців не знає, за кого голосувати і чи йти взагалі на вибори, бо "меншого зла" вже не видно. За таких умов вибори можуть не відбутися. Владі й опозиції треба, щоб відбулися.
9. Влада та опозиція обидві мають "мобілізувати електорат", саме час це робити зараз: до виборів 4 місяці.
10. Мова - то є серце народу, найбільш болюче і вразливе місце.
11. Мовне питання - найбільш мобілізуюче. Людям все одно щодо неймовірної кількості питань, але не все одно, якою мовою думати і вчити дітей.
12. І владі, й опозиції вигідно вдарити по мові.
13. Мова - дуже стала річ, яку практично неможливо знищити (лише фізичний тотальний геноцид носіїв). Мова переживає піднесення і занепади, валуєвські укази, русифікацію й українізацію, спотворення і повернення до витоків. І нічого їй не стається, бо вона жива система.
14. Мові нічого не загрожує, доки нею розмовляють із дітьми хоча б декілька мільйонів людей (а в нас набагато більше).
15. Українській мові наразі нічого не загрожує.
16. Прийнятий закон все одно неможливо виконати: суперечливий, непрозорий, тупий, вимагає шалених грошей. Наплювати на нього.
17. Захищати треба не мову, а країну.
18. Для цього людям треба знайти ідеї, які об'єднують, а не роз'єднують.
19. Влада й опозиція заважатимуть людям знайти такі ідеї і підсовуватимуть свої, що роз'єднують.
20. Отже, ми не тим сьогодні займаємось. Ми втрачаємо наше майбутнє, яке в небезпеці, захищаючи від уявних загроз те, що у безпеці.

А тепер давайте, кидайте у мене помідори та вилучайте з друзів.

Текст зі сторінки Валерія Пекаря на Facebook