Коли Німеччина з Росією домовляються, поляки починають плакати кривавими сльозами

Нотатки №3.

День пам'яті 1938 року.

Приписано Вінстону Черчилу, але сказав хтось інший з великих британців:

Різниця між державцем та політиком полягає у тому, що політик думає про наступні вибори, а державець - про наступне покоління.

Проблема в тому, що державців в Європі нині немає. Останнім, здається, був Хуан Карлос І, але й той пішов.

Для того, щоб бути державцем, не треба бути лордом чи королем. Для цього треба думати на великий термін. Приносячи майбутнє у жертву сьогоденню, ми ризикуємо опинитися без майбутнього.

Німеччині конче потрібна російська сировина і російські ринки збуту. Франція ще менш далекоглядна. Парадокс історії в тому, що підживлюють війну саме ті нації, які найбільше у Західній Європі постраждали від війни і склали вічну клятву, що більше воєн в Європі не буде.

Натомість Польща знову відчуває тисячолітнє дежа вю, як буває кожного разу, коли Німеччина з Росією домовляються. Коли Німеччина з Росією домовляються, поляки починають плакати кривавими сльозами, і їм вторять литовці з латишами й естонцями.

Провідний європейський принцип - недоторканості кордонів - може бути порушено, і це стане відкриттям ящику Пандори. Якщо можна спецназівцями, найманцями та псевдореферендумами, відключенням національного телебачення і включенням замість нього свого, зливанням на чужу територію свого криміналітету та іншими "достойними" способами організувати появу нової мікродержавки, а потім приєднати її до себе чи просто зробити вічною гарячою зоною, зоною бандитизму, мародерства і злиднів, - тоді в Європі немає недоторканих кордонів. Ельзас, Силезія, Трансильванія, Македонія та два десятки інших прикладів повинні нагадати, що мир в Європі ґрунтується на простому принципі визнання післявоєнних кордонів де факто, неприпустимості будь-якої агресії та покаранні будь-якого агресора. Я вже мовчу про арабів у Франції, турок в Німеччині, пакистанців у Великій Британії. Що, як вони захочуть в Парижі зробити арабську другою державною і вимкнути французьке телебачення?

Так, Європа не визнає окупації Криму і не підтримує російського вторгнення до Східної України. Але в умовах агресії спрямовані до жертви заклики до миру, а також переговори з терористами і готовність залучити хоч чорта лисого до переговорів - це погано тхне. Зрозуміло, Європі потрібен мир. Так само як він потрібен був Європі 21 лютого, коли було підписано угоду з Януковичем.

Є таке німецьке слово - Realpolitik. Воно означає: начхати на цінності, бо є лише інтереси. Марно критикувати європейців за Realpolitik. Це їхнє право провадити будь-яку політику. Але їхньому Realpolitik'у треба протиставити свій власний Realpolitik.

Читайте також Нотатки №1 і Нотатки №2