Економічне диво для України: як запустити двигун

Чи можливе українське економічне диво? Ось мої тези:

1. Що таке «економічне диво»? Зазвичай під цим розуміють швидке економічне зростання на 7-10% (чи навіть більше) щорічно протягом тривалого періоду. Країни, які так зростають, привертають до себе увагу інвесторів, незважаючи на корупцію, слабку інфраструктуру, низьку спроможність інституцій та інші негаразди. Бізнес йде туди, де можна заробити, і вміє працювати в умовах високих ризиків. Країни, які зростають повільно - інвесторів не цікавлять. За винятком дуже стабільних великих ринків (але на таких ринках всі місця зайняті).

2. Як забезпечити швидке економічне зростання? Два ключових фактори — економічна свобода та підприємницька культура.

Україна посідає 150 місце у світовому рейтингу економічної свободи. Перелік дій, які треба зробити для збільшення економічної свободи, давно сформульований. Подивіться, наприклад, «Топ-10 вимог бізнесу до влади« Спілки українських підприємців. Список включає очевидні речі: заміна податку на прибуток податком на виведений капітал (вивільнення коштів для інвестицій, антикорупція, антиофшори), рішуча дерегуляція (пакет законопроектів вже давно в парламенті, і до речі, це дасть нам ривок у рейтингу Doing Business, який помітить світ), сучасний кодекс законів про працю, електронний документообіг у відносинах бізнес-держава, масштабна приватизація, відкриття ринку сільськогосподарської землі тощо.

Я би додав валютну лібералізацію, ліквідацію всіх силових структур в економіці і створення аналітичної Служби фінансових розслідувань та перезапуск Державної фіскальної служби.

3. Але лише економічні чинники не дадуть швидкого зростання. Потрібно взяти до уваги ще чинники культурні. Українці — дуже підприємлива нація, але наша підприємливість проявляється зазвичай у критичних ситуаціях (Майдан і війна дають багато таких прикладів). Нам не вистачає підприємницької освіти та культури прийняття ризику. Сильно допомогли б онлайн курси, масові навчальні програми, поширення історій успіху тощо.

4. Чи станемо ми після цього одразу багаті? Звичайно, ні. Досягнення рівня розвинених країн — це справа двох поколінь, великих інвестицій, повної реструктуризації пострадянської економіки та повного перезавантаження всіх державних інституцій. Але різкі зрушення в економічній свободі та підприємницькій культурі дозволять почати зростати проривними темпами, привернути увагу світу (а значить, і гроші). Іншими словами — запустити українське економічне диво. А далі два покоління працювати.

5. Весь цей процес можна було би назвати буржуазною революцією, адже йдеться про відкриття закритої економічної системи, що призведе до деолігархізації (олігархи, як відомо, — це сучасні феодали). Марно очікувати, що буржуазну революцію зроблять феодали, та скаржитися на них за «відсутність політичної волі».

Буржуазна революція — це справа буржуазії. Активна меншість громадян задає напрямок розвитку, але пасивна більшість задає темп. На жаль, активна меншість слабо організована і політично не представлена. Через те, вона не спромоглася створити достатньо потужної суспільної коаліції для успішного завершення буржуазної революції (нагадаю, революція — це зміна системи суспільних відносин, а не кровопролиття).

6. Отже, план для кожного з нас можна було би сформулювати словами Павла Шеремети: «Нічого не очікуй, нікого не звинувачуй, зроби щось». Я би до цього додав: наверни до активної меншості хоча би одну людину та об'єднайся ще з двома такими ж як ти.

Самоорганізація — ключ до перемоги буржуазії у буржуазній революції, а значить, і ключ запалювання до реактивного двигуна українського економічного дива.