Чому Путіну важливо закінчити війну до виборів у США

Як би це парадоксально не звучало – Росія (Путін) не хоче, а може навіть і боїться війни на виснаження. Хоча всьому світу Путін демонструє, що готовий до цієї війни

Протягом останніх двох тижнів цілий ряд російських лібералів ( і не тільки) видали псевдосенсаційну новину, що в Росії кількість тих, хто хоче війни і тих, хто не хоче війни вперше помінялися місцями і тепер переважають ті, хто проти. Справді соціологічні опитування це показують, але вони це показують не з осені, а з весни 2023 року (я базуюся на тих дослідженнях, які робив і робить Інститут Майбутнього).

Щоправда ми повинні розуміти, ядроj активних прихильників війни складає 10-12% росіян, а послідовних «не прихильників війни» (саме так їх можна називати, а не противники війни), складає приблизно 20%. І ці значення залишаються практично незмінним, як мінімум, останні півроку. І поділ росіян за категорією за/проти війни є умовним і не зовсім правильним.

Російське суспільство ще з періоду до 24.02.22 ділилося виключно за віковою категорією 18-30 та всі інші (це реально дві різні Росії, хоча навіть у віковій категорії 18-25 трохи більше 25% є прихильниками війни).

Що справді відбулося за останні півроку, так це початок зсуву покоління 30-50 в сторону не стільки «антивійна» скільки «щось не так, але я ще боюся про це говорити». Поки ми можемо лише констатувати, що в цьому поколінні, за певними ознаками може визріти незадоволення. Причини цього невдоволення проста – війна і погіршення життя починають складатися в один пазл і все це на фоні невизначеності з картиною майбутнього. Поки вони ще не почали думати настільки далеко, щоб повʼязати війну із відсутністю майбутнього своїх дітей і це той інформаційний резерв, який є у всіх нас.

При цьому не треба переоцінювати рівень погіршення життя в РФ. Останні дослідження показують, що 18% говорять, що їхнє життя не погіршилося. 40%, що матеріальний стан не змінився, 42&% говорить, що стало гірше жити. Проте, тих хто жаліється на те, що не вистачає на їжу і ліки лише 15%. Але навіть ці цифри є важливими – саме покоління 30-50 є ядром цього погіршення і все, що ми бачимо в російському бюджеті на 2024 рік показує, що далі буде гірше.

Але тут ми підходимо до одного з найважливіших моментів: хто б що не говорив, але в російському суспільстві зараз існує певний консенсус обʼєднання навколо не дуже популярної війни. І цей консенсус може бути деформований лише трьома речами: часом (вся інформація працює за накопиченням), відсутністю перемог російської армії і погіршенням життя. Кожен із трьох факторів може зіграти самостійно, але кумулятивний ефект, звичайно, найважливіший.

Відносно часу тут все зрозуміло. Щодо перемог (Авдіївка, Купʼянськ, Бахмут), то для Путіна зараз – це альфа і омега, з однієї сторони зважаючи на вибори, а з іншої, виходячи з перспективи погіршення бюджетних можливостей, починаючи з червня-вересня 2024 року. Всі надлишки бюджету ідуть виключно в війну, втримати курс рубля, мінімальний ріст цін до виборів влада може. Вона це зможе зробити це іще пару місяців після виборів, але далі потрібно буде відпускати рубль і робити непопулярні речі з перспективою необмеженої в часі війни. І ці речі, за певних збігів обставин, можуть стати загрозою для режиму.

Є і інша сторона медалі – поки існує війна, вважається, що російська влада може відкидати економічний добробут населення на другий план. І поки це абсолютно правда. Щоправда є одне «але». Репресивний апарат готовий до мінімальних виступів, але, як показав Пригожин і Дагестан, серйозні виклики ФСБ, росгвардія, поліція – пропускають.

Є ще один аспект – психотип Путіна. Він не любить і боїться довгих воєн. В цій ситуації він почуває себе некомфортно. Його тактика завжди одна: підняття ставок – бліцкриг – стадія заспокоєння – помста з відтяжкою в часі. Так, він уміє чекати. Але чекати в стані відносного спокою. І тому, нинішній стан для нього явно дискомфортний. Хоча цей момент не варто переоцінювати. Справа в тому, що компенсатором зараз став абсолютний параліч еліт. Якщо на початку війну був певний параліч самого Путіна і навіть поява колективного Путіна, то після Пригожина, Путін зрозумів: змови еліт нема, конкуренції не існує і він може (а реально повинен для свого ж збереження) почати знову стравлювати еліти. І він почав це робити. А вбивство Пригожина відкрило ящик Пандори: Путін пообіцяв Пригожину життя і,чи не вперше, на внутрішньому полі, не дотримав даного слова.

Але при цьому всьому, економічна ситуація така, що на середину – кінець наступного року більшість громадян РФ почне говорити про погіршення рівня життя (врятувати зможуть тільки космічні ціни на нафту). І Путін (його найближче оточення) бояться цього моменту.

Є ще один важливий аспект: бажання стати третім на переговорах США – Китай. Поки, економічна залежність від Пекіна (про це буде окрема доповідь в наступний вівторок), повна конфронтація із США і головне, неможливість нічого показати в конвенційній війні і технічне відставання російського ВПК не дають Путіну навіть надії на можливість стати третім (віртуальний саміт в Індії, між іншим, це дуже чітко показав). Власне цей аспект є одним з визначальних для можливих, (виходячи з сьогоднішнього дня) часових рамок війни.

Підсумовуючи все це, ми маємо розуміти кілька речей:

1. Для Путіна вкрай небажане затягування війни з економічної точки зору і , зважаючи на погіршення життя
2. Для Путіна бажано закінчити війну до приходу Трампа. Трамп, як «посередник» ставить хрест на перспективах Росії стати третім з Китаєм та США. Китай поки самоусувається від посередництва, але теж захоче зіграти цю гру.
3. Воєнна економіка РФ розгорнута, вона може існувати довго при збереженні нинішньої системи влади, але вона вичерпала (майже вичерпала потенціал для росту (нема людей), а значить після піку 2023 року можливий спад в другій половині 2014-2025рр.

Резюмуючи, ми з великою долею імовірності, можемо допустити, що Путін поставив перед собою дві реперні точки: взяття хоч чогось (бажано Авдіївка) до 17.03. 2024 (день виборів. Друга реперна точка – серпень-вересень 2024 року переговори про призупинення війни до виборів в США.

Я нагадаю про три фактори деформації воєнного консенсусу в РФ: час, відсутність перемог на фронті

І погіршення життя. Путіну потрібна якась перемога і перспектива для людей менша ніж безкінечність (зараз, між іншим, більшість росіян вважають, що війна закінчиться в 2024 році). В той же час, якщо не вдасться нічого зробити до осені, існує висока вірогідність, що війна триватиме весь 2025 рік. І головна причина – Путін боїться стати обʼєктом політики США та Китаю.

PS хочу окремо ще раз наголосити – це базовий сценарій і тут розписано виключно російська логіка. Інші сценарії також можливі.