Основа боротьби з дезінформацією від Зеленського – створення своєї правди і вибивання з мізків людей чужої
Що не так з центром дезінформації
Центр протидії дезінформації (як завжди найкращий в світі) презентували, але не запустили. Запуск відкладено до того моменту, коли знайдуть керівника, а знайти його можна тоді, коли вирішать чим цей центр буде займатися.
Одним словом – потрібну річ можуть перетворити в фарс по одній простій причині – дезінформацію хочуть звести до фейків проти влади.
Якщо ми говоримо про дезінформацію, то вся наша історія за останні 7 років зводилась до того, що ми під дезінформацією розуміли фейки. І, на жаль, останнім часом ми чуємо з боку влади, насамперед, Офісу президента, про те, що дезінформація призводить до того, що люди щось там неправильно розуміють, і у підсумку фейкова інформація стає причиною нелюбові до влади. Тобто, за великим рахунком, все це дуже мало відрізняється від знаменитого «козлы, которые мешают нам жить» Віктора Федоровича Януковича. Я б дуже не хотів, щоб ми звели правильне починання з подібним центром до пошуків фейкометів, як висловився Єрмак під час презентації центру. Він всю свою промову звів фактично до створення фейків.
Протягом останніх 50-60 років роль правди, або того, що ми розуміємо під словом «правда», неухильно падала. Причому в усьому світі. І причин дуже багато. Зараз полюбляють говорити, що головною причиною став «Фейсбук», а насправді джерела такого явища, як небажання вірити в правду або небажання вірити фактам, а інколи навіть не вірити своїм очам, слід шукати у філософії постмодернізму і постмодерністського мистецтва. Адже основа постмодернізму де-факто – відмова від пошуків істини як такої. Тож саме питання істини починає відходити у філософії на другий план. Це як фільмі про диявола, який носить Prada – в якийсь момент, жінка, яка є уособленням цього «диявола», дорікає головній героїні, що та одягнена у светрик небесно-голубого кольору з якогось третьосортного магазину. Мовляв, колись цей небесно-голубий колір вигадав якийсь дизайнер, а зараз це вже мас-маркет. Ексклюзив став ширпотребом.
Тож відхід від пошуку єдиної правди – основа останніх 50-60 років. До цього можна ставитись по-різному, але це об‘єктивна реальність. І найдурніша річ – займатися пошуком єдиної правди, адже правд може бути багато. Якщо ми хочемо перемагати як держава і народ, то маємо це розуміти і шукати протидію чужій правді, що нав’язує неправильні і злочинні щодо нашої країни і народу істини.
От це і є основою боротьби з дезінформацією на сьогоднішній момент – створення своєї правди і вибивання з мізків людей чужої, ворожої для нас і для нашої держави правди. І фейки - лише маленька частина цієї історіі.
Ми поки що не розуміємо, як виглядатиме центр по боротьбі з дезінформацією – чуємо лише якісь загальні фрази. І мене дуже непокоїть, що ми всю дезінформацію зводимо до боротьби з фейками. Для цього є факт-чекінг, який може все перевірити і виявити фейки.
Щодо самого центру, то його створення – лише верхівка айсбергу. На мою думку, це має бути невелика інформаційна структура, що займається виключно одним – медійними речами, і працювати там мають саме медійники. Керівник цього центру повинен бути медійною авторитетною людиною, з якою будуть вимушені рахуватись вороги. Такий собі кумулятивний прес-секретар, що видає правильні меседжі і розвінчує ворожі, неправильні посили. Тоді робота цього центру матиме сенс. Однак є ще нижня частина айсбергу. От там мають бути і кібервійська, і розуміння, як правильно працювати, скажімо, з російськими «Телеграм»-каналами, проводити інформаційні кампанії і моніторити їх ефективність. Це має бути спільна робота і СБУ, і Головного управління розвідки, і цілого ряду громадських організацій. Наразі я, наприклад, нічого не почув про залучення громадських організацій, а вони роблять 50% такої роботи в інших країнах.