Провальний візит Меркель до Києва. Чи буде Зеленський хамити і Байдену?
Хто готував президента до розмови, явно вважали, що внутрішньо-українська історія важливіша за зовнішню
Візит німецького канцлера до Росіі та України виявилися провальними. Ангела Меркель явно недооцінила рівень самовпевненості Путіна з однієї сторони і явно не була готова до того, що Зеленський буде відкрито йти на конфлікт.
Почнемо з Путіна. Дві речі остаточно змусили Путіна думати, що він переміг на Західному фронті: рішення Байдена по Північному потоку-2 і блискавична перемога талібів. Ми повинні чітко розуміти: Путін після цих двох речей вважає, що у нього розв‘язані руки і він може діяти особливо не озираючись на Захід. Це погана новина для нас. І тут треба розуміти, як би це комусь не здавалося безперспективним: без підтримки колективного Заходу, у нас майже немає шансів.
В Києві Зеленський майже хамив Меркель, очевидно, вважаючи, що вона вже свою гру відіграла. Але ті, хто готував президента до розмови, явно вважали, що внутрішньо-українська історія важливіша за зовнішню. І при цьому вони не враховують дві речі: хамити німцям – це дати їм можливість підняти руки і сказати: ми не можемо більше захищати украінців, якщо вони самі на нас нападають. А, по-друге, Байден, своїм рішенням по Афганістану дав чітко зрозуміти: поліцейські функції він хоче перекласти на інші країни, а в нашому контексті – це перш за все на Німеччину. Така переговорна стратегія – це глухий кут, куди ми самі себе заганяємо. Можна тисячу разів питати, чому ми не в НАТО і чому запустили північний потік. Але це не підняття ставок – це поведінка дитини, яка ображена, що їй не купили цукерку.
Тепер варто чекати зустрічі з Байденом. І, на даль, все вказує на те, що в Вашингтоні ми знову почуємо «Чому ми досі не в НАТО».