Україна Зеленського: земля, посадки і громовідводи

Вже нині ми можемо більш-менш чітко спрогнозувати, як рухатиметься далі команда Зе, і що чекати від них, як мінімум, найближчі півроку.

Перш ніж говорити про все це, потрібно виділити кілька базових моментів, які є важливими для розуміння процесів найближчих шести-дев‘яти місяців.

Опозиції не буде. Не сподівайтеся

Отже, насамперед треба сказати, що найближчим часом ніякої реальної опозиції сформовано не буде. Причин кілька. Перша і найважливіша - стан суспільства, яке переважно не хоче бачити жодних проблем і займає позицію маленької дитини: «Я не помічаю проблеми - отже, проблеми немає».
По-друге шанси перетворитися на опозицію мають лише дві політсили: ОПЗЖ та «ЄС». Перші, судячи з усього, поки отримали команду бути акуратними і толерантними із Зеленським, тому вони самі і їхні телеканали поки дуже стримані. Хоча слід зауважити дуже важливу річ, яку, знову-таки, ніхто не хоче помічати: вони починають формувати новий пул експертів, з яких, напевне, до наступного виборчого циклу виросте ціла плеяда підкованих і розкручених імен. Те саме вони роблять і в соцмережах. І це справді, може стати серйозною загрозою в майбутньому. За великим рахунком, вони роблять все те, що США і ЄС робили з 2004 року. Вони будують своє громадянське суспільство. А маючи в руках стільки телеканалів, вони мають куди кращі стартові можливості.

Щодо партії «ЄС», то вона, навпаки, поки не розуміє взагалі що робити і наразі, так звані, порохоботи залишилися безхозними. А разом з цим, люди, які підтримували Порошенка практично не мають нових аргументів не те, щоб воювати далі, але навіть для того, щоб самих себе переконати, що вони не помилилися.

Другий важливий момент - телеканали поки не говорять про жахливе життя, а навпаки, випромінюють позитив. Отже, загальний фон у суспільстві тримається на достатньо високому позитивному рівні. Щодо соцмереж, то тактика команди Зе полягає в простій фразі: «Дайте їм щось зробити», і поки це працює.

Тактика тисячі громовідводів

Перед парламентською кампанією Зеленський намацав свій стиль управління, коли розкричався на заступника бориспільського мера (між іншим в лікарні нічого після того не відбулося, як кажуть мої знайомі, але інформація не до кінця перевірена). Так от, після цього посипалися на всіх і на вся строгі накази та попередження.

Поки, більшість топ-чиновників ще не зрозуміли, але основою системи управління Зеленського стане тактика тисячі громовідводів, коли кожен з оточення, в разі поганої оцінки суспільством і при найменшій загрозі для рейтингу, може бути звільненим і підданим остракізму. На цьому етапі розвитку, Зеленський - це сильний лідер, який може чогось і не знає, але хоче зробити як краще. А от бояри, як завжди, крадуть і щось роблять не так. Отже, у президента є тисячі громовідводів, які в будь-який момент можуть стати «справедливими жертвами».

План команди Зе

Після наради із силовиками і керівництвом уряду в багатьох склалося враження, що нарешті ми побачили програму дій президента. Насправді, ми маємо набір ідей, які частково були колись розроблені грантоїдським середовищем із певними вкрапленнями від інших груп впливу. Поки про лобізм говорити трохи зарано, бо ми не побачили текстів, але поки все виглядає так, що в основу ідеологем нового курсу влади стає залучення швидких грошей без прорахунку наслідків довше ніж на півтора - два роки.

Класичний приклад - ринок землі. Поки виглядає так, що додаткових вимог до покупців землі держава не висуне. І як результат, (звичайно це окремий текст, який ще буде написано), але в перший рік може бути продано приблизно 2 млн державних земель і 5 млн приватних, більше просто неможливо продати. Так от, крім того, що сюди зайде агресивний спекулятивний капітал і будуть відмиті кошти 10-12 сімей з України та найближчого зарубіжжя, що отримаємо ми? Виходячи з того, що нині ціна навряд чи перевищить 1500 -2000 доларів (даємо явно завищену оцінку), держава отримає додаткових аж 100 млрд грн (зведений бюджет 1 трлн 100 млрд) . Населення візьме на руки 10 млрд доларів, які на 70 % підуть в іноземні економіки, бо люди почнуть купувати телевізори, чайники, машини і лише третину грошей вкладуть в нерухомість, що оживить цю галузь. Звичайно одномоментна поява додаткових 10-15 млрд доларів дозволить збільшити ріст ВВП до 6-7%, але чи буде цей ефект довготривалим, питання риторичне. Не кажучи про те, що за 5-6 років у нас відбудеться первісне накопичення великих масивів землі і після цього у нас почнеться дуже серйозний спекулятивний ринок землі, а наслідки цього етапу ніхто навіть не прогнозує.

І це лише один із можливих прикладів.

Насправді, програми розвитку країни немає. Є певні ідеї, красиві слова, але у команди Зе наразі немає серйозної програми дій. За пару тижнів, звичайно, буде написана програма уряду, але це навряд чи поки є програмою фундаментальних реформ в країні. Це набір ідей, часто лобістського характеру з прицілом на те, щоб сподобатися МВФ і отримати чергову програму. А ринок землі коштує нової програми (з точки зору МВФ).

Мовчазні бунти парламента

Перші дні роботи Ради і комітетів Ради показали, що абсолютна більшість депутатів будуть статистами.
Дехто в кулуарах вже почав тихенько виступати проти цього, і такі настрої будуть потихеньку розширюватися, але логіка дій цього парламента буде такою, що за межі кулуарів ці бунти нікуди не підуть. Понад те, в наступному році зарплата депутата зросте до 100-200 тис грн, і це задовольнить повністю половину депутатського складу.

Загалом, всі розмови про те, що будуть якісь ігри депутатів за межами генеральноі лінії партії - це міф. У найближчий рік, навіть теоретично, про це говорити немає сенсу. І проблема тут не в репресивній машині, яку можна застосувати до кожного з нардепів. Для того, щоб зібрати в межах фракції Зе групу з 30-40 нардепів, які гратимуть синхронно з іншими фракціями парламента проти своїх, потрібно два фактори: крупний спонсор, якому почав ставити палиці в колеса президент і різке падіння рейтинга президента. Поки це футурологія. Тому парламент, як я вже говорив, стане транзитним сервером.

Єдине про що нині можна говорити, так це про те, що низка депутатів обов'язково почне шукати заробіток на стороні, і тому під певні точкові проекти будуть створюватися мікро коаліції, де наводячи «правильні лобістські аргументи», будуть протягувати ті чи інші локальні рішення. Власне, цей механізм буде єдиним дієвим інструментом роботи в парламенті під час проведення потрібних рішень. І тут головне питання як скоро з'являться ці лобісти, і як швидко на них почнуть писати кляузи та анонімки.

Посадки і перші жертви

Протягом наступних 2-3 місяців президент візьме під контроль практично всю репресивну машину в державі. Формально. Можна майже не сумніватися, що він отримає право звільняти голову НАБУ, ДБР, підпорядкує собі особисто нацгвардію і візьме контроль над ВККС.

Де-факто, Зеленський може отримати всю повноту влади, якої подекуди не було навіть у Кучми. Це мало хто хоче зараз обговорювати, навіть такі люди, як Шабунін, чомусь не хочуть рота розкрити проти можливого підпорядкування керівника НАБУ президентові. Чому так? Всі вважають, що зможуть домовитися. Так було в 2004, 2010, 2015 рр. Єдина ціль, яку ставлять перед собою потенційні жертви, - протриматися і не попасти під першу хвилю роботи Антикорупційного суду, що нині опинився на розтяжці між європейцями, які погрозили пальчиком проти політичних рішень і Києвом, де вимагають від них двадцять каральних кейсів. Як будуть розвиватися події? Очевидно, буде знайдений компромісний варіант із 5-6 кейсів. Правда, розкрутка репресивного маховика, який не тримається на праві, може стати новим етапом розвитку країни вже в 2020 році. Поки тяжко це спрогнозувати, бо ми до кінця не розуміємо, яку модель держави захоче будувати Зеленський - виключно автократичну (така собі Білорусь) чи все ж це буде просто демократія, де доведеться зважати на зовнішній світ. Простіше кажучи, це геополітичний вибір. Приклад Януковича показав, що бути і там, і там можна, але доволі короткий проміжок часу.

Ну, а щодо відставок, то з великою долею імовірності ми можемо сказати, що через 3-4 місяці прийде час гучних відставок топ-керівництва. Якщо в Кабміні хтось вважає, що голосування за програму уряду дає йому річний імунітет, той глибоко помиляється. «Громовідводу» буде запропоновано написати заяву за власним бажанням, і громовідвід її напише.

Гуманітарна політика на паузі

Не можна оминути питання гуманітарної політики, адже нині багато хто говорить, що цієї політики просто немає. Це глибинна помилка: гуманітарна політика (в широкому сенсі) нині повністю залежить і підпорядкована зовнішній політиці. Ідуть великі торги про велику угоду. Для того, щоб нічого не зіпсувати там, міністру культури сказали не дратувати нікого ніякими виступами з контраверсійними ідеями. Логіка тут проста: краще десяток культурних діячів скажуть, що культурної політики немає, аніж потім мати проблеми, як на зовнішньому фронті, так і культурний фронт всередині країни.