Контрнаступ став провальним? Добре подумайте про це

Коли я чую, що контрнаступ став провальним, то хочеться реально врізати. Так, ціллю контрнаступу був прорив і звільнення територій, так цієї цілі не досягнули. Але є інші дуже важливі результати: 120 тисяч знищених росіян, 1700 танків, 4300 артилерійських систем!, 320 РСЗВ, 26 гелікоптерів. Мало це чи багато? Та це більше половини армії окупантів, яка вторгнулася в лютому 2022!!! Без нашого контрнаступу ми, з великою ймовірністю, сьогодні б обороняли Запоріжжя або Харків, а не Авдіївку. Тому коли ви кажете «контрнаступ провалився» або «взагалі був не потрібний» – добре подумайте про це.

Тепер чому я залишався оптимістом і що пішло не так. Я завжди закликав вас вірити нашому військовому командуванню, і не даремно. За час війни наше командування не раз проявило здатність стратегічного та оперативного мислення, і в цьому контрнаступі це також було. Коли в червні стало зрозуміло, що масштаб замінованості та російських укріплень виходить за все, що було в історії до цього, задум був скорегований Ціллю стало максимальне виснаження і знищення російських сил, з метою раптового удару в іншому місці. Я вже писав, що загалом в боях тільки за Роботине з кожної сторони взяло до 20 тисяч солдат.

Задум працював добре. ЗСУ наголо розбили окупантів в контрбатарейній боротьбі. Окупанти були змушені оголити Крим, повигрібали свої тро і всяких барсіків, і головне - оголили лівий берег. Особливо після підриву Каховської дамби. Таким чином, перспектива десантної операції на лівому березі могла створити серйозну загрозу для окупантів. Наслідком цього мало бути максимальне відтягнення сил з під Роботине, і таким чином, створення перспектив для нашого прориву. Українські морпіхи сотворили чудо – плацдарм в Кринках. Чудо тому, що ворог добре розумів своє слабке місце і по 100 КАБів вдень, летіли саме в місця з яких могла початись десантна операція. І тим не менше, морпіхи вигризли досить стійкий плацдарм.

Далі мало відбуватись розширення плацдарму одночасно з нарощуванням контрнаступальних дій під Роботине. Але єдиною перспективою цього було введення нових свіжих сил в бій. Бригади, які з червня бились на півдні Запорізької області, були колосально виснажені. Свіжі сили були потрібні і на Сході, де півроку стримували «фланговий удар» в напрямку Куп’янська. Та виявилось, що ніяких свіжих сил не зібрано... До останнього моменту навіть я не уявляв масштаб провалу мобілізації. Вдумайтесь, тільки в Сумській області від плану було виконано 8%...

В той час, як окупанти мобілізували в місяць по 20 тисяч, у нас мобілізація майже зупинилась. Як наслідок, замість посилення тиску в зоні Роботине, нам довелось перекидати сили на Авдіївку. Через це, окупанти зняли частину сил з під Роботине і перекинули проти нашого плацдарму в Кринках. На жаль, найближчим часом я думаю, вони його ліквідують...

Тому коли я писав, що залишаюсь оптимістом, то сподівався, що є достатньо сил, щоб реалізувати задум і досягнути оперативного прориву лівому березі або під Роботине. Я не хочу підкреслювати очевидне: ми наступали в умовах повного домінування ворога в небі, наступали не маючи чисельної переваги і переваги в техніці, Захід таки не дав нам Аtacms і касети, коли ми дуже їх потребували. І, тим не менше, те чого вдалось досягнути реально дивовижне. Наш Головнокомандувач справедливо зауважив, що жодна армія в світі не наступала б в таких умовах, і вже точно не досягла б таких результатів враження ворога.

Так, контрнаступ не досягнув поставлених цілей, але це був героїчний вчинок ЗСУ, в абсолютно не сприятливих умовах. Втрати, яких зазнали окупанти, не дали йому можливості підготуватись до нового повномасштабного наступу, і поки єдине на що він може – це штурмувати Авдіївку.