Останній шанс Путіна укласти мир

Зараз для росіян найідеальніший час укласти мирну угоду. Навіть без вимоги виведення українських військ з неокупованої частини Донбасу – масштаб вигоди від угоди просто колосальний. Справа в тому, що іранська криза створила безпрецедентний попит на російські енергоресурси, і навіть «горді» європейці вже посунули дату повної відмови від російської нафти.

Фактично, погодившись зупинити війну по лінії фронту, і зупинивши бойові дії – вже на другий день з Росії будуть зняті більшість санкцій, а Путін стане рукопожатим. Такої можливості не передбачалось за жодного завершення війни за всі попередні роки. Яким би не був кінець війни раніше – пробачити всі злочини Росії було малоймовірним в короткій перспективі. Але сьогодні потреба терміново збити ціну на нафту – робить дива.

Чому у Путіна з’явилось це вікно, і чому воно дуже коротке? Західний світ, і його зараз головний представник Трамп, мають терміново знайти рішення для цін на пальне. Початок якихось незрозумілих переговорів з іранцями – доказ цьому. Якщо Путін зараз виявить готовність до мирної угоди, Трамп зможе зупинитись з Іраном, і не спішити з переговорами. Таким чином, російська нафта хлине на світовий ринок ще навіть до формальної мирної угоди з нами. Але якщо Путін зараз затягне, то скоріше за все ситуація з Іраном вирішиться, і він опиниться в тій же позиції, з якої починав цей рік.

Зрозуміло, що Путін не скористається цим шансом. І навіть не тому, що йому це не цікаво. Угода по лінії фронту – не фіксує переможця, але вона точно фіксує, що він не досяг бажаного, а ми змогли вистояти проти нього. Путін не може допустити виникнення такого символу, який буде мати великі історичні наслідки для майбутніх поколінь. Тому він продовжує сподіватись, що Трамп і терор цивільних змусять нас погодитись піти з Донбасу. Але як я сказав – це вікно коротке, і коли воно зачиниться, годинник знову почне відраховувати години до смерті його економіки.

Нам поки треба триматись. І хай там що, але ми це робимо.