Стратегічні оцінки і диспозиції в російсько-українській війні
Путін не зупине війну без реальної перемоги
Протверезіння росіян
РФ протверезіла, і реально побачила всю критичність ситуації, в яку вони потрапили.
Перше. Розкидані війська, без злагодженого управління і забезпечення, на тлі колосальних втрат – однозначно потребували б повної реорганізації операції. Кадрові перестановки і бункер Шойгу – означає, що Путін визнав цей провал.
Друге. Війська почали відводити, але не виводити. Підтверджую, що з Бучі і Гостомеля відводять війська. Але з Чорнобильської зони такого не видно. Причина цих дій – не переговори звісно, а оперативне оточення, в яке потрапили ці групи росіян. Тим не менше, виведення з Києва і Чернігова є неминучим з кількох причин: брак резервів на заміну вбитих і поранених, необхідність здійснити ротації, необхідність відновити бойову готовність бригад.
Третє. У Путіна зрозуміли, що затяжний конфлікт, до якого почав схилятись Захід є смертю РФ. Публічне приниження авторитету і статусу російської армії, разом з втратою бойової спроможності – опускає претензії Путіна на глобальну роль, до маленької регіональної держави. Більше того, затяжний конфлікт підриває економіку і дестабілізує РФ.
Четверте. Путін програв на даний момент, але не впав і не здався. Йому треба отримати перемогу і йому треба це зробити швидко, щоб почати виходити з критичної економічної ситуації. Тому зрозуміло, що цією перемогою має бути Донбас. Ця перемога має бути справжньою, а не для збереження лиця. Бо росіянам можна продати любу фігню, а елітам – ні.
Протверезіння українців
Нам теж треба протверезіти. В чомусь це відбулось, в чомусь нас це ще тільки чекає.
Перше. В першу чергу, нам треба зрозуміти, що період, коли росіяни воювали як дебіли – закінчився. Вони визнали свої помилки, і переходять до зовсім іншого типу війни, де будуть реальні оцінки нас і ситуації, і, відповідно, де будуть зосереджуватись реальні сили і засоби для отримання результатів. Це означає, що серіал Чорнобаївка закінчився. І нам саме так треба оцінювати ситуацію.
Друге. Говорити, не мішки носити. У нас має відбутись серйозне протверезіння щодо Заходу і його лідерів. На жаль, всі ці пафосні промови і марафон нашої підтримки – закінчились відносно не великими поставками грантометів і патронів. Грубо кажучи, найбільша війна з часів Другої світової для Заходу обходиться в надання того ж самого, що і до війни, з незначним збільшенням об’ємів.
А без реальної підтримки Заходу – вистояти на одному героїзмі буде не можливо. Бо героям, окрім бажання померти, не завадили б якісь бронемашини, артилерія і авіація.
Третє. На нас насувається економічний цунамі. Наш уряд виявився дуже слабким в реакції на виклик війни, і багато правильних рішень приймається з серйозним запізненням. Фактично, мільйони людей не отримають зарплату за березень, і коли вони не отримають її в квітні – ситуація стане критичною для тих, хто жив від зарплати до зарплати, а Українці це 60-70% людей.
Ще більшою проблемою є біженці. 30% з них повернеться в травні – червні. Це типова статистика воєнних конфліктів. Люди виїжджають, 2-3 місяці не знаходять себе в іншій країні, і повертаються не зважаючи на обстріли чи відсутність житла. Це додатково завдасть нам соціального удару по економіці і бюджету.
Четверте. Переговори дають багато позитивних сигналів. Але вище я писав, Путін не вийде без реальної перемоги. Перемога на папері ослабить його всередині РФ. Тому стратегічна поразка Путіна щодо його первинних планів промарширувати Україну, не відміняє його цілей таки розбити нашу армію хоча б на Донбасі.
Ні, описане вище не означає, що наша ситуація в війні стала гіршою. Навпаки, фактично вона місцями стала значно кращою
Але описане означає, що треба виходити із цієї ментальної зони комфорту, в якій ми розносимо колони ворога і йому скоро кінець. І якщо ми зараз не протверезіємо, є ризик, що ми почнемо платити нову ціну в цій війні.
Перемога однозначно буде за нами. І важливо не оступитись в цьому процесі.