Чи доцільно направляти 50% дотацій великим виробникам курятини

Усунення структурних перекосів в аграрному секторі України стане можливим за рахунок суттєвого нарощення обсягів виробництва продукції тваринництва.

Це забезпечить збільшення виробництва продукції з високою доданою вартістю, бази органічних добрив і стабілізує агроландшафти на основі розширення площі пасовищ та сіножатей з огляду на значний рівень розораності сільськогосподарських угідь.

Заслуговують на увагу пропозиції щодо надання переваги розвитку фермерських господарств та господарств населення на кооперативній основі як базового інституціонального підґрунтя відновлення втрачених у кризові роки обсягів виробництва тваринницької продукції. Вагомим аргументом у цьому напрямі є позитивна динаміка виробництва продукції тваринництва у фермерських господарствах у 2000-2016 роках навіть за умов відсутності системної державної підтримки цієї категорії сільськогосподарських товаровиробників (рис. 1).

Якщо у 2000 році фермерські господарства виробляли продукції тваринництва на суму 221,9 млн грн, у 2010 – на 1124,9 млн грн, то у 2016 – на суму 1396,1 млн грн. Тобто у 2016 році порівняно з 2000 обсяг виробництва продукції тваринництва у фермерських господарствах збільшився в 6,3 раза. 

Це підтверджує припущення про те, що фермерські господарства є найбільш оптимальною організаційно-правовою формою аграрного підприємництва, яка за наявності скоординованої державної підтримки та належного інформаційного й консультативного супроводження дозволить на порядок збільшити обсяги виробництва продукції тваринництва та підвищити рівень комплексності ведення сільськогосподарського виробництва в цілому.



За період 2000-2016 років також у цілому має місце висхідний тренд у динаміці виробництва продукції тваринництва сільськогосподарськими підприємствами. Якщо у 2000 році ця категорія господарств виробляла продукції тваринництва на суму 12,2 млрд грн, у 2010 – на 27,3 млрд грн, то у 2016 – на суму 31,7 млрд грн. Але в цій категорії господарств висхідна тенденція забезпечувалася насамперед завдяки різкому збільшенню виробництва м’яса птиці (рис. 2). 



Збільшення на декілька порядків обсягів виробництва м’яса птиці та зменшення виробництва м’яса яловичини й телятини є яскравим проявом наявності галузевого перегину в структурі тваринницького сегменту аграрного сектора національної економіки. У результаті виник ефект «заміщення виробництва» між обсягами виробництва м’яса пиці та м’яса яловичини й телятини, що виробляли всі категорії господарств за період 2001-2016 років.

Якщо у 2001 році господарства всіх категорій виробляли м’яса яловичини і телятини 646 тис. т, у 2006 – 567 тис. т, у 2014 – 413 тис. т, то у 2016 – 376 тис. т. Тобто у 2016 році порівняно з 2001 обсяги виробництва м’яса яловичини та телятини зменшилися на 270 тис. т. Різко контрастує з динамікою виробництва м’яса яловичини й телятини тенденція виробництва м’яса птиці. Якщо у 2001 році господарства всіх категорій виробляли 239 тис. т м’яса птиці, то у 2006 – 589 тис. т, у 2010 – 954 тис. т, у 2016 – 1167 тис. т.

У цілому у 2016 році порівняно з 2001 обсяги виробництва м’яса птиці збільшилися в 4,9 раза, а порівняно з 2010 – у 1,2 раза. Інтенсивне зростання обсягів виробництва м’яса птиці у 2001-2016 роках було пов’язане з тим, що держава створювала і створює великим виробникам курятини найбільш сприятливі передумови для розвитку шляхом спрямування в цей сегмент левової частки прямої державної фінансової підтримки. 

Фактично у 2016 році в Україні м’яса птиці вироблялося в 3,1 раза більше, ніж м’яса яловичини й телятини. Незважаючи на значну пряму державну фінансову підтримку виробникам м’яса птиці, в останні періоди вони значно підвищили ціни продажу цього виду продукції на внутрішньому ринку, що все ж таки стало об’єктом уваги Антимонопольного комітету України в частині порушення антимонопольного законодавства.

Причинами млявого розвитку фермерських господарств та низьких темпів формування обслуговуючих і збутових кооперативів на базі господарств населення як важливої інституціональної передумови відновлення поголів’я великої рогатої худоби та подолання домінування курятини у виробництві продукції тваринництва є відсутність необхідної прямої та непрямої підтримки держави, належного інформаційного та консультативного супроводження виробничо-господарської, комерційної та інвестиційної діяльності вказаних вище категорій господарств та їх об’єднань на кооперативній основі.