Чи доцільно направляти 50% дотацій великим виробникам курятини
4 лютого, 2018, 08:17 glavcom.ua
Усунення структурних перекосів в аграрному секторі України стане можливим за рахунок суттєвого нарощення обсягів виробництва продукції тваринництва.
Це забезпечить збільшення виробництва продукції з високою доданою вартістю, бази органічних добрив і стабілізує агроландшафти на основі розширення площі пасовищ та сіножатей з огляду на значний рівень розораності сільськогосподарських угідь.
Заслуговують на увагу пропозиції щодо надання переваги розвитку фермерських господарств та господарств населення на кооперативній основі як базового інституціонального підґрунтя відновлення втрачених у кризові роки обсягів виробництва тваринницької продукції. Вагомим аргументом у цьому напрямі є позитивна динаміка виробництва продукції тваринництва у фермерських господарствах у 2000-2016 роках навіть за умов відсутності системної державної підтримки цієї категорії сільськогосподарських товаровиробників (рис. 1).
Якщо у 2000 році фермерські господарства виробляли продукції тваринництва на суму 221,9 млн грн, у 2010 – на 1124,9 млн грн, то у 2016 – на суму 1396,1 млн грн. Тобто у 2016 році порівняно з 2000 обсяг виробництва продукції тваринництва у фермерських господарствах збільшився в 6,3 раза.
Це підтверджує припущення про те, що фермерські господарства є найбільш оптимальною організаційно-правовою формою аграрного підприємництва, яка за наявності скоординованої державної підтримки та належного інформаційного й консультативного супроводження дозволить на порядок збільшити обсяги виробництва продукції тваринництва та підвищити рівень комплексності ведення сільськогосподарського виробництва в цілому.
За період 2000-2016 років також у цілому має місце висхідний тренд у динаміці виробництва продукції тваринництва сільськогосподарськими підприємствами. Якщо у 2000 році ця категорія господарств виробляла продукції тваринництва на суму 12,2 млрд грн, у 2010 – на 27,3 млрд грн, то у 2016 – на суму 31,7 млрд грн. Але в цій категорії господарств висхідна тенденція забезпечувалася насамперед завдяки різкому збільшенню виробництва м’яса птиці (рис. 2).
Збільшення на декілька порядків обсягів виробництва м’яса птиці та зменшення виробництва м’яса яловичини й телятини є яскравим проявом наявності галузевого перегину в структурі тваринницького сегменту аграрного сектора національної економіки. У результаті виник ефект «заміщення виробництва» між обсягами виробництва м’яса пиці та м’яса яловичини й телятини, що виробляли всі категорії господарств за період 2001-2016 років.
Якщо у 2001 році господарства всіх категорій виробляли м’яса яловичини і телятини 646 тис. т, у 2006 – 567 тис. т, у 2014 – 413 тис. т, то у 2016 – 376 тис. т. Тобто у 2016 році порівняно з 2001 обсяги виробництва м’яса яловичини та телятини зменшилися на 270 тис. т. Різко контрастує з динамікою виробництва м’яса яловичини й телятини тенденція виробництва м’яса птиці. Якщо у 2001 році господарства всіх категорій виробляли 239 тис. т м’яса птиці, то у 2006 – 589 тис. т, у 2010 – 954 тис. т, у 2016 – 1167 тис. т.
У цілому у 2016 році порівняно з 2001 обсяги виробництва м’яса птиці збільшилися в 4,9 раза, а порівняно з 2010 – у 1,2 раза. Інтенсивне зростання обсягів виробництва м’яса птиці у 2001-2016 роках було пов’язане з тим, що держава створювала і створює великим виробникам курятини найбільш сприятливі передумови для розвитку шляхом спрямування в цей сегмент левової частки прямої державної фінансової підтримки.
Фактично у 2016 році в Україні м’яса птиці вироблялося в 3,1 раза більше, ніж м’яса яловичини й телятини. Незважаючи на значну пряму державну фінансову підтримку виробникам м’яса птиці, в останні періоди вони значно підвищили ціни продажу цього виду продукції на внутрішньому ринку, що все ж таки стало об’єктом уваги Антимонопольного комітету України в частині порушення антимонопольного законодавства.
Причинами млявого розвитку фермерських господарств та низьких темпів формування обслуговуючих і збутових кооперативів на базі господарств населення як важливої інституціональної передумови відновлення поголів’я великої рогатої худоби та подолання домінування курятини у виробництві продукції тваринництва є відсутність необхідної прямої та непрямої підтримки держави, належного інформаційного та консультативного супроводження виробничо-господарської, комерційної та інвестиційної діяльності вказаних вище категорій господарств та їх об’єднань на кооперативній основі.
Заслуговують на увагу пропозиції щодо надання переваги розвитку фермерських господарств та господарств населення на кооперативній основі як базового інституціонального підґрунтя відновлення втрачених у кризові роки обсягів виробництва тваринницької продукції. Вагомим аргументом у цьому напрямі є позитивна динаміка виробництва продукції тваринництва у фермерських господарствах у 2000-2016 роках навіть за умов відсутності системної державної підтримки цієї категорії сільськогосподарських товаровиробників (рис. 1).
Якщо у 2000 році фермерські господарства виробляли продукції тваринництва на суму 221,9 млн грн, у 2010 – на 1124,9 млн грн, то у 2016 – на суму 1396,1 млн грн. Тобто у 2016 році порівняно з 2000 обсяг виробництва продукції тваринництва у фермерських господарствах збільшився в 6,3 раза.
Це підтверджує припущення про те, що фермерські господарства є найбільш оптимальною організаційно-правовою формою аграрного підприємництва, яка за наявності скоординованої державної підтримки та належного інформаційного й консультативного супроводження дозволить на порядок збільшити обсяги виробництва продукції тваринництва та підвищити рівень комплексності ведення сільськогосподарського виробництва в цілому.
За період 2000-2016 років також у цілому має місце висхідний тренд у динаміці виробництва продукції тваринництва сільськогосподарськими підприємствами. Якщо у 2000 році ця категорія господарств виробляла продукції тваринництва на суму 12,2 млрд грн, у 2010 – на 27,3 млрд грн, то у 2016 – на суму 31,7 млрд грн. Але в цій категорії господарств висхідна тенденція забезпечувалася насамперед завдяки різкому збільшенню виробництва м’яса птиці (рис. 2).
Збільшення на декілька порядків обсягів виробництва м’яса птиці та зменшення виробництва м’яса яловичини й телятини є яскравим проявом наявності галузевого перегину в структурі тваринницького сегменту аграрного сектора національної економіки. У результаті виник ефект «заміщення виробництва» між обсягами виробництва м’яса пиці та м’яса яловичини й телятини, що виробляли всі категорії господарств за період 2001-2016 років.
Якщо у 2001 році господарства всіх категорій виробляли м’яса яловичини і телятини 646 тис. т, у 2006 – 567 тис. т, у 2014 – 413 тис. т, то у 2016 – 376 тис. т. Тобто у 2016 році порівняно з 2001 обсяги виробництва м’яса яловичини та телятини зменшилися на 270 тис. т. Різко контрастує з динамікою виробництва м’яса яловичини й телятини тенденція виробництва м’яса птиці. Якщо у 2001 році господарства всіх категорій виробляли 239 тис. т м’яса птиці, то у 2006 – 589 тис. т, у 2010 – 954 тис. т, у 2016 – 1167 тис. т.
У цілому у 2016 році порівняно з 2001 обсяги виробництва м’яса птиці збільшилися в 4,9 раза, а порівняно з 2010 – у 1,2 раза. Інтенсивне зростання обсягів виробництва м’яса птиці у 2001-2016 роках було пов’язане з тим, що держава створювала і створює великим виробникам курятини найбільш сприятливі передумови для розвитку шляхом спрямування в цей сегмент левової частки прямої державної фінансової підтримки.
Фактично у 2016 році в Україні м’яса птиці вироблялося в 3,1 раза більше, ніж м’яса яловичини й телятини. Незважаючи на значну пряму державну фінансову підтримку виробникам м’яса птиці, в останні періоди вони значно підвищили ціни продажу цього виду продукції на внутрішньому ринку, що все ж таки стало об’єктом уваги Антимонопольного комітету України в частині порушення антимонопольного законодавства.
Причинами млявого розвитку фермерських господарств та низьких темпів формування обслуговуючих і збутових кооперативів на базі господарств населення як важливої інституціональної передумови відновлення поголів’я великої рогатої худоби та подолання домінування курятини у виробництві продукції тваринництва є відсутність необхідної прямої та непрямої підтримки держави, належного інформаційного та консультативного супроводження виробничо-господарської, комерційної та інвестиційної діяльності вказаних вище категорій господарств та їх об’єднань на кооперативній основі.