Яким має бути кандидат у депутати чи президенти
Не месії змінюють країну, а команди, які мають зрозумілі для народу правила
З чого треба почати, щоб у владі з’явилися нові та кваліфіковані особистості? Із структурування політичного життя. Без створення ідеологічних партій нічого не вийде. Ми повинні знати, до якої команди належить та чи інша людина. У велику політику - пропускати з досвідом і від партії. І бажано суттєво збільшити кількість успішних юристів у Верховній Раді. Подивіться на США, тотальна більшість сенаторів і конгресменів - юристи. Парламент – це політико-законодавчий орган.
Не можна допускати кандидатами у депутати до парламенту людей, які не пройшли чистилище обласних рад чи міськради Києва. Людина повинна мати елементарну регіональну прописку. Знати, чим живуть люди на місцях.
А щодо кандидатів у президенти, то в даному разі варто було б реєструвати тільки тих, хто реально відзначився видатними успіхами для людей. Про висунення бізнесменів як у парламент, так і посаду президента слід забути, як про кошмарне минуле. Бо і там, і там вони працюватимуть на власний бізнес у пільгових умовах.
Треба вже зараз міняти Закон про вибори президента. Відповідно до нього, кандидатом можуть зареєструвати лише особу, яка внесе заставу в 2,5 млн грн. А де їх візьме, скажімо, відносно молодий і успішний юрист? Це може собі дозволити або злодій, або представник олігархату.
До речі, для кандидата в президенти не обов’язково мати середню спеціальну освіту чи вищу освіту. Теж нонсенс.
Наявність вищої освіти має бути обов’язковим.
Сьогодні говорять про можливість висунення кандидатами у Президенти молодих і відомих артистів. Але до чого тут велика політика?
Послухав Вакарчука 15 вересня на зібранні у Пінчука на «Ялтинській європейській стратегії» і стало сумно. Він дав чітко зрозуміти, що іде кандидатом в Президенти, а програми не має, тільки збирається іти в народ і питати його про те, що той народ хвилює. Суцільне мрійництво!
Справжній кандидат в Президенти повинен провести тисячі зустрічей з виборцями у всіх областях країни, мати там свою команду, сильнішу від діючої влади і тільки тоді стартувати.
Оскільки в країні хаос, а інститути держави не працюють, то у нас можуть обрати кого завгодно. Якщо оберуть, наприклад, Вакарчука чи Зеленського президентом, що вони будуть робити без політичного ресурсу в парламенті? Президент без парламенту – паралізований президент. Ми вже бачили, як колишній Президент Ющенко нічого не міг вдіяти, бо не мав впливу на парламент. І в результаті з месії в майже 80% Віктор Андрійович перетворився в рядового політика з рейтингом в 6%.
Взагалі досвід залучення артистів і спортсменів в українську політику виявився невдалим. Огнєвич, Повалій, Білозір, Гнатюк, Бенюк, Волков, той же Вакарчук. Список можна продовжувати. Ніхто із них так політиком і не став. Мені видатний футболіст Олег Блохін якось сказав: «Я в парламенті відчував себе як у лісі. За що голосувати не знав! Змарнований час!».
Я теж виборець. На вибори піду і однозначно віддам голос за кваліфікованого, чесного кандидата, у якого слово не розходиться з його вчинками і який запропонує програму на 100 днів і дасть слово, що якщо він за цей період зі своєю командою нічого не зробить, подасть у відставку.
Не месії змінюють країну, а команди, які мають зрозумілі для народу правила. А кандидати в президенти і в депутати повинні їх знати, чітко їх формулювати та боротися за їхнє втілення.