Українська влада слабка, як ніколи

Виступ на відкритті Стратегічного дискусійного клубу:

Шановні друзі!

Користуючись нагодою, що в цій залі зібрались представники громадянського суспільства, експерти-міжнародники та спеціалісти з безпекових передбачень, хочу зразу задати тон нашій дискусії.

Симптоматично, що наша зустріч відбувається напередодні можливого проголошення чергової зміни зовнішньополітичного курсу держави і абсолютно нових внутрішньополітичних розкладів.

Ми свідомі того, що більшість мотивацій найближчого періоду будуть продиктовані, на жаль, не бажанням іти шляхом, який проходили демократичні європейські країни, а виключно черговою кон’юнктурою моменту. 

А саме - стартом нової президентскої кампанії 2015 року.

Не нагнітаючи наслідки повороту обставин, можна прогнозувати, що процеси в Україні можуть вийти з-під контролю, як це вже було у 2004-му році.

Якраз тоді, коли за висловленням одного з діючих осіб того часу, влада була сильна, як ніколи. Як ви пам’ятаєте, вихід з політичної кризи 2004-го року прийшлось шукати лише залучивши іноземних посередників.

На сьогоднішній день можна констатувати: українська влада слабка, як ніколи. І цей момент грає проти країни.

Тому ще ніколи так гостро не відчувалася потреба у аналізі ситуації, яка склалася. А також у передбаченні потрясінь для суспільства при кожному з можливих варіантів розвитку – від збереження і посилення унітарної держави в нинішньому виді і до її федералізації.

Адже очевидно, що сьогодні влада самостійно не здатна дати не тільки раду з ситуацією в країні, населення якої суттєво радикалізується, але й сама собі.

Тоді, коли більшість європейських країн прагнуть розвивати свободи слова, права людини та демократію, при цьому, так само шукаючи вирішення економічних проблем, Україна все нижче опускається у всіляких рейтингах довіри.

Втрачена довіра до керівництва держави і зі строни Європейського Союзу.

І це раніше вважалося, що українську коррупцію можна перемогти, лише очоливши її. Сьогодні нас переконують у зворотньому: якщо корупції не залишиться - держава рухне. 

Дуже цікава трактовка, вважаю її вартою для занесення в нові підручники з макроекономіки.

З останніх заяв Президента (зокрема, з його звернення до парламенту), заяв нового спікера Верховної Ради і голови Кабінету міністрів можна зробити дещо узагальнений висновок - перші особи держави знову хочуть жити у часи, коли їм було років по сорок, і коли все у них було попереду.

Нинішня влада уже не раз демонструвала те, як вона уміє ефективно і стабільно рухатися вперед у світле минуле. 

Можна згадати хоча б той факт, що ми знову живемо за Конституцією минулого століття, а закон про засади зовнішньої і внутрішньої політики у нас відкорегований у надії отримати чергову політичну ціну на газ.  

Бажанням жити «як при Союзі» можна трактувати і сприяння усіляким механізмам повернення України в роки «до незалежності». 

Адже очевидно, що референдум про можливе приєднанння України до Митного Союзу, до якого підштовхують речники Росії з українськими паспортами, може відкотити колесо історії в 1991 рік.

Можливо я надто песимістично змалював нинішні реалії, але вважаю, що це – лише констатація очевидних фактів. Впевнений, що у цьому залі буде плідна дискусія навколо деяких моїх тез.

Зрештою, метою нашого Стратегічного клубу і є створення постійно діючого майданчика для висловлення позиції щодо стратегічних питань національної безпеки України.

Користуючись нагодою, від Інституту світової політики хочу подякувати за допомогу в організаціі даного заходу нашим партнерам - Офісу зв’язку НАТО в Україні та посольству Норвегії.