Чому Поплавський
Михайло Михайлович вдруге в своєму житті зайде в Верховну Раду. Причому, через регіон, до якого він має опосередковане відношення. Так, у Черкасах є філія його Університету культури, так, він там має офіс громадської організації «Об'єднання українців світу», яку сам очолює, та все ж... Можемо говорити про новий феномен – «veni, vidi, vici» (з латинської - «прийшов, побачив, переміг»)?
Коли півтора місяці тому мене запитували, чи може Поплавський скласти конкуренцію опозиційному кандидатові Булатецькому (який двічі вигравав у Черкасах вибори, але двічі не зміг захистити результати), я відповідав впевнено і ствердно. Не дивлячись на те, що «співочий образ» мало конвертується в «політичний», не дивлячись на саму постать ректора Університету культури, яка сприймається неоднозначно, не дивлячись на його зв’язки у владі (як, зрештою, і в опозиції). Бо прийнявши рішення в передостанній день реєстрації Поплавський йшов ва-банк. Можна зрозуміти відчуття людини, яка програла вибори на Київщині, спостерігаючи в останній тиждень кампанії масову скупку голосів на користь його опонента, який з третього місця за рейтингом злетів на перше.
І сьогодні головне питання навіть не в тому, чи задіював співаючий ректор стимулюючі механізми для виборців. А в тому, що помилковою виявилася стратегія його головного опонента.
Зараз з впевненістю можна сказати, що перемогти Поплавському допомагала не стільки влада, скільки опозиція, яка протягом року так і не вийшла до черкащан з «абгрейдом» образу свого кандидата. Який протягом року будував кампанію спочатку на негативі щодо Валентини Жуковської (яка врешті-решт не пішла на вибори), а потім переключився за калькою на новоявленого кандидата – можливого нового «штика» влади. При цьому левову частку свого часу Булатецький проводив в Києві, ловлячи за руки в кулуарах парламенту лідерів опозиції та виступаючи на Євромайдані. До слова, самі лідери опозиції, не надто виказували підтримку Булатецькому, очевидно, через його надто агресивний норов. В округ їздили лиш одиничні народні депутати від «Батьківщини», що було явно недостатньо, аби проконтролювати і хід підготовки до виборів, і хід самого виборчого процесу, і підрахунок голосів.
В цей час Поплавський розгортав штаби, проводив польову роботу, зустрічався з людьми. Цілувався з бабцями. Мобілізовував студентів. Активно світився в пресі та на місцевому телебаченні з планами того, «як розбудовувати Черкаси». За лояльного ставлення місцевої (і не тільки) влади (ще раз наголошую – Поплавський з тих, хто може домовитись з більшістю політичних гравців, і не тільки з владного табору) його кампанія була агресивною і прагматичною.
Ось як пише черкащанин-політолог Володимир Цибулько, зі словами якого у даному випадку важко не погоджуватись: «Опозиційні кандидати будували свою виборчу кампанію за принципом «згинуть наші вороженьки як роса на сонці» – тобто самі по собі, без їхніх зусиль. І раптовий початок протестних акцій який переріс і потужний Євромайдан, вони сприйняли як вітер що почав дути їм у спину і розгорне їхні електоральні вітрила. Але вочевидь вони не врахували, що лише 5% громадян вийшли на Євромайдан за закликом політиків-опозиціонерів. Насправді опозиція також належить до категорії політиків, які за ленінським висловом, «страшенно далекі від народу». І до речі, стратегічні помилки лідерів опозиції, допущені під час Євромайдану, накладалися і на кампанію їхніх кандидатів у округах. Скажімо, Булатецький повністю скалькував свою кампанію зразка 2012 року, яка будувалася винятково на поєднанні його образу з Юлією Тимошенко. В той час це було актуально і важливо для опозиційного електорату. А зараз такої «ліцензованої опозиційності» виборець уже не потребував. А у Булатецького не було контакту зі своїм потенційним виборцем! Крім цього, він успадкував суто черкаські помилки опозиції, яких виборці не пробачили».
І наостанок. В соціальних мережах існує дуже багато коментарів про підкуп виборців. Не знаю, як там складалася ситуація – це питання до компетентних органів - але беззаперечним фактом є те, що більше 35 тисяч, які віддали голоси за Поплавського, «простимулювати» неможливо ні з технічної точки зору (короткоплинність кампанії), ні з фізичної. Тому з урахуванням подальших голосувань, які будуть планово чи непланово відбуватися в Україні, штабним аналітикам уже сьогодні варто серйозно подумати, як вони будуть вигравати вибори.