Чи загрожує Україні зовнішнє управління і повна втрата суб'єктності?

Мовою оригіналу

Отже, МВФ хоче, щоб суддів майбутнього Антикорупційного суду добирали міжнародні фахівці.

«Роль громадської ради міжнародних експертів має бути вирішальною, а не просто дорадчою (як у президентському проекті)... Негативне рішення ради щодо кандидата має бути зобов’язуючим для Вищої кваліфікаційної комісії суддів», - йдеться у листі МВФ (якого цитує «Європейська правда»). Також Фонд наполягає, що до складу Ради мають бути включені не тільки міжнародні організації, але також представники донорів.

Логіку західних інституцій можна зрозуміти. Хто платить - той замовляє музику. Також можна зрозуміти недовіру, яка існує до влади в принципі. І сумніви, що ця влада може побороти корупцію.

Але є одне «але». Чи правильно я розумію, що міжнародні донори хочуть створити в Україні спеціальний пласт істеблішменту (зараз це антикорупційні судді-прокурори), які будуть мати статус «святіших Папи Римського», а всі решту - відповідно - автоматично вважатимуться грішниками? Як будуть поділені на святих і грішників і ті, хто підтримуватиме або не підтримуватиме дану інституцію.

Але хто нестиме відповідальність у тому випадку, коли Антирокупційний суд не виправдає надій (як частково відбулося з НАБУ - де більше піар-акцій, ніж виграних справ)?

Якщо такий «ультиматум» МВФ ставить умовою надання чергового траншу, то яким може стати наступний ультиматум? Коли мова піде про, наприклад, відстрочку платежів. Щоб «громадська рада міжнародних експертів» визначала, хто може стати міністром чи депутатом?

Якщо така стратегія має місце - ок. Тільки як тоді це називатиметься інакше, ніж «зовнішнє управління» і повна втрата суб'єктності?

P.S. Розумію, що багато хто мені понаписує, що краще зовнішнє управління, ніж те, що існує. Але все пізнається в порівнянні. І особисто я не переконаний, що так буде краще. 
Як і не переконаний, що Антикорупційний суд потрібен в принципі. Потрібна повноцінна суддівська реформа.