Що передувало екстрадиції Саакашвілі

Минулого року, за моєю інформацією, американці пропонували Михайлу Саакашвілі два університети для викладання. Не знаю, чи таким чином вони посилали йому сигнали, щоб він поїхав з України, чи дійсно опікувалися долею опального на той час глави Одеської облдержадміністрації. Але він ці запрошення проігнорував. Що, до речі, обурило і посольство, і людей, які організовували ці запрошення з Штатів.

У грудні гуляла історія про те, що екс-президент Грузії виїде в Нідерланди, де багато років проживає його родина. Це було схоже на торги. Дійсно, перед Саакашвілі постав вибір, куди його могли депортувати. І найменше він хотів у Грузію, враховуючи кримінальні переслідування на батьківщині. Це виглядало навіть таким «розлученням за контрактом». Бо де-факто так його рятували від депортації. Але в останній момент соратники Саакашвілі відмовили його це робити.

Взагалі, є підозра, що колишньому президенту весь час підказували, як «зберегти обличчя» без репутаційних втрат. І, судячи за все, не тільки на Банковій.

Натомість Саакашвілі став дедалі більшим заручником ситуації, у яку сам себе заганяв. А стратегія його поведінки інколи викликала як мінімум подив. Бо з однієї сторони були листи до Порошенка про пробачення, а з іншої - марші за його імпічмент, з однієї сторони - прорив кордону, з іншої - політична боротьба за оновлення влади і віра багатьох, що саме Саакашвілі стане «тараном» перед новими виборами. Були також записи розмов з Курченком і паралельно - звинувачення «бариг» при владі. І ще багато моментів, які суперечать образу як «чистого революціонера», так і «провладного проекту», як багато хто його сприймав.

Причина непідтримки Саакашвілі в Києві - те, що він став непрогнозованим. І кожного наступного дня було не відомо, що від нього можна було очікувати.

Тепер, правда, питання, що з ним будуть робити і в якому форматі використовувати, поляки. Хоча на рівні керівництва ПІСу (яке зараз демонструє історичні претензії до України) у нього склалися надто дружні стосунки. Побачимо.