Кремль став заручником власної пропаганди

Пам’ятаєте, скільки сподівань було на початку війни на процеси в Росії? Що гроби змінять свідомість? Лідери думок? Економіка? Протести?

Але все це розбилося вдрузки. Путін і росіяни – це одне й те ж, сполучені посудини, або судини. Вони не існують один поза іншим.

Чому це сталося з російським суспільством? Чому саме росіяни сьогодні шантажують світ ядерними ударами і третьою світовою? Причин, напевно, багато. Але ми з Іллєю Новіковим вичленили три головні:

Перше

Державна ідеологія, збудована на історії «народ-пабєдітель» з культивуванням війни як свята, а перемоги – як найбільшої цінності в житті.

Ось вся ця масова істерія з «бєссмєртними полками», кіносеріалами, демонстрації війни як позитивного явища, а не як смерті і розрухи, і призвела врешті до ідеології і бажання «Можєм павтаріть».

Друге

Російське суспільство сьогодні – це значною мірою продукт пропаганди, що стала тотальною завдяки монополії держави на медіа. Тобто це продукт телебачення, яке повністю контрольоване владою.

Врешті, заручниками пропаганди виявилася і сама влада, яка увєровала в «мощь» і «вторую армію міра», і в Соловйова з його «бровь поднімєм – і Кієв возьмьом».

Третє

Імперське мислення, ізоляція та програна війна. Російське суспільство також має серйозний комплекс програної холодної війни зі США. Вони бояться і заздрять американцям одночасно, і через неусвідомлення програшу, в їх головах ця двополюсна війна триває і досі. Тому й в Україні вони воюють з «іх амєріканскімі наставнікамі».

Колись програна перша світова і відповідні комплекси штовхнули німців повірити Гітлеру. Сьогодні та ж історія продовжується з росіянами, які до того ж через відповідну культурну та освітню політику, є дуже мало інтегрованими в сучасний світ через політичні і мовні бар’єри.

Це важливо, аби ми були свідомі цих чинників, і не допускали бодай їх появи в масовій свідомості.

Війна завжди має дві сторони – героїчну і трагічну, і несе завжди біль і сльози, а не сміх і радість; телебачення і ЗМІ не мають бути монопольними і єдиний марафон змінитися полемікою в ЗМІ; суспільства мають бути відкритими із глобальними підходами.

Перемога – це стати відкритим, технологічним, вільним суспільством із глобальним мисленням. Тільки через цю зміну, зміну свідомості постсовка, можна зруйновану війною Україну перетворити на сучасну і розвинуту державу.