Путін чекатиме на перемогу ... свою і Трампа

Зустріла сусіда, який розказував мені, що «наші вже давно б на Півдні все розмінували, якби їх не стримували», ну і «дійшли б до Криму». Хто «тримає» він точно не знав, але у версії своїй був певен. А я отримала живе свідчення, що «він – працює». Він – телемарафон.

В той же час існує інша, не телевізійна реальність. І в реальності, майбутнє стає все більш окресленим, хоч воно навряд чи радує.

Отже, 17 березня Путін переобереться президентом Росії. В тому числі і завдяки фальсифікаціям з допомогою електронного голосування продовж кількох днів.

Це означає що до середини березня мʼяснику Путіну дуже будуть потрібні нові захоплені українські міста, не дивлячись на втрати. І що в холодну зиму війна буде спекотним пеклом.

А далі будуть інші вибори. В США. Там не є все визначеним наперед, і точно буде висока змагальність. І цим теж буде користуватися Путін, який очевидно зацікавлений в політиці зупинки допомоги Україні. Він чекатиме перемоги Трампа, яки вже обіцяв «закінчити війну за один день», очевидно надскладними для України умовами.

Знову таки: це означає війну до кінця наступного року щонайменше. І давайте відверто – ресурси на неї у Путіна є, як люди, так і зброя. В нас їх значно менше, що особливо відчутно на тлі скорочення західної допомоги, бо американські гроші це в першу чергу про зброю і снаряди, яких критично не вистачає.

Ще пару тижнів тому я була впевнена, що під кінець року ми отримаємо позитивний сигнал від ЄС, як світло в кінці тунелю, у вигляді початку переговорів про вступ, вкрай важливого етапу до реального членства. Але після заяви Орбана, світла може не бути… Особливо, якщо всі поїдуть в Аргентину на яскраву інавгурацію замість важких переговорів в Угорщині та Брюсселі.

Надскладний період нашої історії, в якому нам потрібна буде вся наша стійкість і мудрість… І коли постане потреба говорити з людьми як з дорослими і пропонувати непопулярні рішення. Коли постане необхідність жертвувати рейтингами заради державності…