Як змінилася мода на одяг на окупованій Луганщині

Комісійні магазини замість бутиків і виснажливі поїздки за одягом стали частиною «модного» життя в Луганську. В моді - військовий одяг і російська символіка.

Попри весь діапазон слова «мода», стосовно «республіки» цей термін застосувати вкрай складно. Мода одягатися в бутиках, очікувати на шкарпетки з Італії і купувати лише брендову білизну відійшла після війни разом зі споживачами цих елітних товарів, загальною відсутністю грошей та цілком іншими цінностями.

З одного боку, стало набагато простіше - одяг просто має бути, в ідеалі - належного розміру і відповідно до сезону.

Сказати, що за останні чотири роки стали популярними якісь фасони чи кольори неможливо в принципі, оскільки кожний вдягається в те, що зумів знайти за доступною ціною на ринку або в численних комісійних магазинах «республіки».

Замість елітних бутиків від відомих брендів на головній і наймоднішій вулиці Луганська почали відкриватися один за одним комісійні магазини, які представляють мережі з гучними назвами та вивісками, днями знижок і завозу нового товару.

І ті мої знайомі, хто до війни чекав на пару шкарпеток, колір яких пасував до нових чобіт, почали просто доношувати те, що купили раніше - одягатися крикливо у післявоєнному Луганську стало ледь не поганим тоном.

«Ринкова» мода і шопінг-тури

Покупці швидко зрозуміли простий алгоритм - ринкові торгівці просто прибирають непроданий товар, а з початком нового сезону дістають так, нібито щойно привезли. До речі, товар найчастіше стали возити з московських ринків. Від цього і ціна відповідна - транспортування, послуги вантажників, відсоток продавцю і власнику місця на ринку.

Якщо товар привезли з України, продавці на цінниках часто пишуть «Білорусь», вважаючи такий крок політкоректним, але на вухо покупцям шепочуть, що товар справжній і привезений з України. Зазвичай такі речі коштують набагато дорожче за російські аналоги, а самі продавці не приховують, що все українське кращої якості.

Молодь часто їздить одягатися в найближчі українські міста. Інколи суміщають такі шоп-тури з поїздками у справах, але останнім часом не рідко просто їздять в українські магазини за одягом, взуттям, білизною. Купують багато, вважаючи, що таким чином економлять великі суми. Часто в ажіотажі (часу мало!) не завжди купують те, що справді потрібно. Звісно, про повернення чи обмін мова не йде через складності переміщення.

Разом із поїздками до України, поширені поїздки і до найближчих російських міст. Виглядає це приблизно так: виїзд автобусом близько п'ятої ранку, годин через чотири-шість подорожні дістаються російського міста (якщо пощастить чекати на кордоні не дуже довго) і починають свій шопінг-тур ринками та магазинами.

Хтось концентрується на м'ясних продуктах, хтось купує побутову хімію, а хтось одяг та взуття. Якщо їздять часто, знають про акції та розпродажі.

З одного боку, економія очевидна, але додому до комендантської години вони повертаються втомленими, без грошей і з ілюзією величезної економії. Кожен намагається порахувати скільки він виграв у такій поїздці, віднімаючи вартість дороги і намагаючись згадати скільки такі самі речі коштують у «республіці».

Мода на Путіна

Той, хто з певних причин виїхати не може, одягається на ринках «ЛНР». Є також і секонд-хенди і комісійні магазини, що замінили елітні бутики.

Багато людей ідуть за новими речами у комісійні, і подарунки там теж купують. Але дешевшим це не виходить, бо до вартості товару, заявленої продавцем, додається націнка магазину, тож кінцева ціна часто не нижче ринкової.

Втім, у таких рейдах по безкраїм рядам комісійних ті, хто на цьому розуміється, можуть знайти унікальні речі.

З аксесуарів останні чотири роки мода на все із символікою Росії, фотографіями або прізвищем Путіна і згадками про епоху СРСР.

Військова і релігійна тематика теж є. Але військову форму зазвичай доношують після родичів або своєї служби в місцевій «армії», тому що це зручно, а форму часто купують за власний кошт.

Побачити людину у звичайній сорочці, але в армійських штанях - не рідкість. Часто і жінки доношують одяг і взуття дітей та чоловіків, які «служили».

Існує також мода на все з «георгіївською» символікою - напульсники, шпильки, брошки, значки, ремінці для годинників та інше. Це купують зазвичай у травні і носять ще деякий час потому.

Онлайн-шопінг: лише для терплячих

Останнім часом повернулася мода на покупки через інтернет. Зазвичай це жіночий бізнес на дитячих речах.

З одного боку, матері намагаються не економити на дітях, а з іншого, це свого роду дозвілля - шукати в інтернеті щось оригінальне, оплачувати його, а потім чекати доставки місяцями.

Складнощів багато - замовлення роблять не напряму, а через дилерів, а вони замовляють, якщо назбиралося достатньо заявок.

Багато людей вважають, що таким чином купують якийсь особливо якісний товар для дітей, але навряд чи це можна назвати економними покупками.

Існує і таке явище як банки одягу для особливо бідних, куди приносять свої речі всі охочі, а інші охочі копирсаються в цих тонах лахміття, підбираючи собі щось за розміром. Запах у всіх речей дуже специфічний, часто трапляються брудні або застарілі речі, але, як кажуть, дарованому коневі в зуби не заглядають.

Взагалі, люди стали одягатися набагато гірше, ніж до війни. Не ті цінності, не та мотивація і далеко не той добробут, щоб виділяти гроші на нові речі під настрій.

Дуже часто фінансовий стан людини видає його гардероб, придбаний ще до війни, який втратив вигляд за останні роки. Діти доношують чийсь одяг, а батьки часто купують для себе нові речі лише за крайньої потреби.

Одяг перестав створювати настрій, він став маркером добробуту. Хоча з іншого боку, від цього стало простіше - дуже багато людей опинилися зараз в однаковому становищі.