Зразково-примусові травневі свята в окупованому Луганську

Це вже щось в дусі масової культури, коли під цей день реалізуються вироби, виготовляються таблички для ходи «Безсмертний полк». У фабричний спосіб в'яжуться георгіївські стрічки, щоб зайняти своє місце на полицях магазинів, в кіосках «Союздруку» і в комісіонках.

Я навіть дізналася про новий термін в контексті травневих свят - «накопичувач». Не дисковий або якийсь ще, а «людський накопичувач».

Казали, що збір на мітинги призначається за дві і більше години до їх початку. Що людей навмисно збирають в резервуарах вулиць для того, щоб, випустивши всіх по команді, створити видимість великого руху.

І потім знімають все це з необхідних ракурсів - рухається величезний людський натовп.

Напевно, в цьому і є одна з цілей - показати, що місто живе, - на зло тим, хто каже, що тут життя немає.

Не секрет, що всі ці заходи зразково-примусові. За рознарядкою, по телефонограмі, із зазначенням потрібної кількості учасників, списки з особистими даними, з перевіркою явки. Як в «добрі старі часи», до яких ми так прагнемо.

Мені здається, це свого роду плата за життя тут. Мітинги, походи, суботники - з розряду необхідних заходів для бюджетників, вчителів, лікарів, студентів, школярів, працівників «міністерств». Звичайно, приєднатися до цього руху може кожен.

Це щось на зразок масових політтехнологій. З телеекрану це виглядає як зразкова картинка, коли хочеться приєднатися, допомогти, підтримати.

На першотравневій демонстрації були гості з 20 країн світу, які не змогли залишити Луганськ в цей день без своєї уваги. А на підприємствах кидали жереб: хто йде 1, хто 9, а хто 12 травня на ці постійні заходи...

Напевно, є дійсно ті, хто хоче брати участь в цьому просто так.

Проте найчастіше я бачу тих, хто каже, що ще один вихідний зіпсований мітингом, на який змарнується більше ніж півдня, а завтра на роботу, і чому цей вихідний називають вихідним, якщо брати участь в маршах потрібно обов'язково, незрозуміло.

Всі розуміють, що такий задум творців усього процесу. І захмарні ціни, і мізерні, несумірні з цінами, зарплати - все це підштовхує приймати єдине «правильне» рішення: виїжджати на заробітки або йти «служити» в місцеву «армію», яка обіцяє порятунок від бідності і проблем.

А з телеекрану все виглядає щасливо і яскраво.