Перш ніж когось «скидати з корабля сучасності»…
Завжди заздрила людям з високою самооцінкою. Ось взяти і так просто написати: Пушкін – гівно, Чехов – ні про що, Булгаков – «щупальці світу»....
Нічого, що Чехов і Толстой досі одні з найпопулярніших авторів в американському і європейському театрі, що твір «Майстер і Маргарита» екранізований Вайдою, Петровичем, Войтишко, що «Війна і мир» був десятки разів інтерпретований у світовому кіно.
Я ось перш ніж когось «скидати з корабля сучасності», завжди задаюся питанням: а що я зробила в порівнянні з цією людиною, що написала, поставила.
Ми тут недавно з одним юним українцем розмовляли. Він знаєте, що мені сказав зі сміхом: «Весь цей хейт щодо того, що молоді це не треба, мовляв, російських класиків читають совки, підняли 40-річні офісні патріоти, фактично покоління наших батьків. Насправді, вони нічого не читають – ні російських класиків, ні українських. Всі ці крики, що молодь живе іншими інтересами, зовсім нічого не означають. Вони не знають, якими інтересами ми живемо. І нам абсолютно все-одно, за що вони там борються у фейсбуці настільки схожому на Однокласників. Ти читала ці дослідження, що 60% українців за рік не прочитали жодної книжки. Запевняю тебе, багато хто з них зараз бореться за майбутнє без російських класиків (сміється). Ну а якщо серйозно.... Повір, великому українському, російському, німецькому або американському вдасться пробитися в часі і стати вічним. Для тих 3% у світі, які все ж читають книги».