Вибіркові підходи євроінтеграторів

Нинішню Верховну Раду, за винятком фракції КПУ, охоплює масовий екстаз при згадці терміну «європейська інтеграція». Готові голосувати за все, навіть за відверті дурниці, які вмонтовують спритні розробники у відповідні законопроекти. Звісно, щоб під соусом асоціації з ЄС протиснути потрібні для себе положення. Розрахунок робиться на стадний інстинкт і він спрацьовує безвідмовно. Дається взнаки і змагання за лаври головного євро інтегратора.

Але при розгляді у четвер (18.04.2013 р.) питання про призначення (звільнення) суддів відбувся збій, який продемонстрував вибірковий підхід і, якщо хочете, позірну позицію щодо цієї сфери. Три фракції вимагали і отримали перерву, щоб обговорити нові підходи до процедури призначення суддів на посади безстроково.

Раніше ВР справді вирішально впливала на цю тему. Від настроїв депутата або керівника фракції залежала доля судді. Європейські структури категорично заперечували проти такої практики, мотивуючи це тим, що вона суперечить європейським нормам і що суд і суддя повинні бути абсолютно незалежними. У тому числі й від інших гілок влади. Такі рекомендації у формі вимог обов’язково присутні у документах євроструктур щодо України.

Не буду нагадувати, що вони суперечать Конституції. Проте що таке українська Конституція з європейськими баченнями організації нашого життя?

У цьому зв’язку у законодавстві про судоустрій та статус суддів знайшли компромісні (для Європи – тимчасові) формулювання: ВР своїм голосуванням просто освячує рішення суддівського самоврядування щодо кандидатур на суддівські посади. І повинна голосувати аж поки не буде позитивного результату. Профільний комітет усувається від підготовки цього питання до розгляду. Проекти відповідних постанов підписуються Головою ВР.

Отже, парламентським натхненникам євроінтеграції та угоди про асоціацію треба забути з цього приводу про свій «статут» для «європейського монастиря».

Так ні – почали демонструвати праведний гнів. Зрозуміло чому: людей абсолютно не задовольняє те, що коїться в судах. Це – м’яко кажучи.

Виходить, що і в Європу хочеться, і настроями людей не можна нехтувати. Особливо перед президентською кампанією. І вкотре продемонстрували сеанс принциповості.

Правди ніде діти: біди українського суспільства та проблеми безпосередньо людей багато в чому породжені станом вітчизняного судочинства.