Коли Буданов займається розвідкою?
Непомірна медійна активність керівника спецслужби дратує й непокоїть
«Цікаво, коли Буданов власне розвідкою займається? – питає мій друг. – Враження таке, що левова частка його розкладу присвячена суто піару».
Спробую висунути пару версій, чому найпублічніший у світі голова спецслужби під час війни займається політикою більше, ніж власне функціональними обов'язками.
1. «Завдання партії». Зелені розуміють, що на наступні вибори їм потрібен у топі списку популярний бойовий генерал. На Залужного їм розраховувати складно, Сирський не надто харизматичний і поганенько говорить. Буданов же «свій», і має непоганий послужний список. Відтак, його залишалося лише розкрутити в публічній площині (що й зроблено).
2. Порятунок власної задниці. Буданов ліпше за інших розуміє, що за провал підготовки до великомасштабного вторгнення керівництву країни й уповноваженим силовикам доведеться скоро (після завершення бойових дій) відповідати. І він, по-перше, створює собі алібі як посадовця, котрий, всупереч наказам згори, до війни таки готувався, і одночасно готує собі політичний трамплін туди, де дістати його буде складніше.
3. Як на мене, вірними можуть бути обидві версії (попри певний конфлікт між ними). Тобто, ОП забезпечує Буданову необмежений доступ до медіа в рамках власного плану, а той уже веде свою гру - попри те, що його зізнання про абсолютну впевненість у нападі московитів (на тлі впертого заперечення цього керівництвом країни) фактично компрометують останній шанс Зермака видати свою зраду за добросовісну помилку («не могли повірити»).
У будь-якому разі, непомірна медійна активність керівника спецслужби дратує й непокоїть. Хоча й не так сильно, як дебільність населення, котре, судячи з останньої соціології, сприймає Буданова як основне джерело правдивої інформації про війну (плач, Арестович!)