Путін припустився фатальної помилки щодо України
Грубою помилкою з його боку було після Криму полізти на Донбас і увійти в конфронтацію не лише з нами, а й з усім цивілізованим світом
Я колись був переконаний, що Путін припустився з нами фатальної помилки, коли пішов на конфронтацію після Майдану. Бо стан економіки був настільки жахливий, а перспективи настільки безрадісні, що, якби він «обійняв» тоді український уряд, запропонував знижку на газ і ще пару «плюшок», жоден український політик не зміг би наважитися проводити політику «геть від Москви» й національне відродження не сталося б.
Я й згодом вважав, що грубою помилкою з його боку було після Криму полізти на Донбас і увійти в конфронтацію не лише з нами, а й з усім цивілізованим світом, що ця шкірка точно не вартувала вичинки, а шкода від санкцій сильно перекривала електоральний зиск від вкрай спірного в цьому випадку «собіранія русскіх зємєль».
Я й днями порядно зрадів, коли почув про наїзд РПЦ на патріарха Варфоломія, адже це автоматом забезпечує союзників Україні, а Кремль залишає в меншості проти переважної частини православного світу.
Але я помилявся. Бо оцінював факти з точки зору раціо й логіки загальноприйнятих, властивих нормальній людині, політиці чи країні. Якби ж московити були людьми нормальними, а не агресивними шовіністами й загарбниками, то й політика, подібна нинішній, усі ці війни проти колишніх сателітів, пропагандистська істерія на рівні нацистського Рейху ніколи б не постали в них на порядок денний.
Відтак, дії їхні глибоко психологічно й політично детерміновані й не можуть бути інакшими.
Бо немає в них Бога, крім імперства, а Владімір Путін – пророк його