Росія перетворює українські АЗС на осередки страху

Удари по АЗС у Харкові — це не лише про пальне. Це про спробу бити по повсякденному життю міста. За наявними повідомленнями, російські удари були спрямовані не просто по території заправок, а переважно по газових модулях. І це важлива деталь.

Чому саме газові модулі?

По-перше, це один із найбільш ризикових елементів на АЗС. Скраплений газ є легкозаймистим, а пошкодження такого обладнання може створити підвищену пожежну або вибухову небезпеку. Навіть обмежене ураження може призвести до пожежі, евакуації, зупинки роботи станції та сильного психологічного ефекту.

По-друге, газові модулі часто є окремими й візуально помітними елементами на території АЗС. Якщо дрони використовують оптичні камери та елементи комп’ютерного зору, то ефективність розпізнавання залежить від видимості, освітлення, контрасту й характерних ознак об’єкта. Повністю «сховати» АЗС неможливо, але можна зменшити візуальну помітність найбільш уразливих вузлів.

По-третє, для агресора це спосіб тиску не лише на паливний ринок, а й на населення. Мета може бути не в тому, щоб одразу створити дефіцит пального, а в тому, щоб посіяти страх: щоб люди боялися навіть звичайної заправки автомобіля.

Важливо: на цьому етапі немає підстав говорити про системний дефіцит пального. Непошкоджені АЗС у Харкові продовжують працювати, а кілометрових черг чи ажіотажу не спостерігається.

Але локальні ризики є: окремі станції можуть тимчасово закриватися, графіки можуть змінюватися, а навантаження на інші АЗС – зростати.

Що робити власникам АЗС?

Не панікувати й не обмежуватися лише габіонами.

Габіони або інші бар’єри можуть бути корисними, але тільки якщо вони не блокують вентиляцію, пожежні проїзди, аварійну арматуру та роботу ДСНС. Будь-які захисні конструкції мають проходити інженерну й пожежну перевірку.

Потрібні чіткі протоколи для персоналу:

• коли припиняти обслуговування під час тривоги;
• як виводити клієнтів із небезпечної зони;
• як не допустити скупчення авто біля колонок і газового модуля;
• як відновлювати роботу після відбою;
• хто на зміні має право негайно зупинити роботу без очікування дозволу центрального офісу.

АЗС під час тривоги не має перетворюватися на місце очікування. Черга машин біля колонок – це додатковий ризик для всіх.

Окреме питання – нічний режим. Якщо система наведення використовує оптичну камеру й комп’ютерний зір, освітлені об’єкти можуть залишатися помітними навіть у темну пору. Але повністю вимикати освітлення також небезпечно: це ризик ДТП, травм і помилок персоналу. Оптимальний підхід – мінімально необхідне безпечне освітлення без зайвого підсвічування критичних вузлів.

Є ще один важливий аспект – конкуренція на паливному ринку.

Преміальні АЗС мають більше ресурсів для захисту, навчання персоналу, резервного живлення й комунікації з клієнтами. Але вони часто більш впізнавані: великі навіси, яскравий бренд, кафе, магазин, паркінг, постійний потік авто.

Дискаунтери мають простішу інфраструктуру й часто нижчу концентрацію людей. Але їхня головна проблема – обмежений капітал на захист.

Тому держава не повинна запроваджувати такі вимоги, які зможуть виконати лише великі преміальні мережі. Інакше частина малих та бюджетних АЗС просто піде з ринку. Для споживача у прифронтовому регіоні це означатиме менше точок продажу, вищі ціни, більші черги й гіршу доступність пального.

Безпекові вимоги мають бути ризик-орієнтованими. Вищі вимоги – там, де більший потік людей, більші запаси, газові модулі, критичне розташування або роль у забезпеченні служб. Але підтримка має бути доступною не лише великим брендам.

‼ Для прифронтових регіонів потрібні пільгові кредити, гранти або компенсації на безпекові заходи, особливо для тих АЗС, які вже зазнали втрат від ударів.

‼ Обов’язково в умовах постійних ворожих атак по АЗС у прифронтових регіонах  треба у терміновому порядку скасовувати авансовий платіж на прибуток, що підриває енергетичну й соціальну стійкість у них. 

Головний баланс простий: безпека не повинна знищити конкуренцію, а конкуренція не повинна виправдовувати нехтування безпекою.

Для людей у прифронтових регіонах важливо одразу дві речі: щоб АЗС була безпечнішою – і щоб пальне залишалося доступним за ціною та відстанню.