Чи мала шанси Україна лишитись ядерною державою?

30 років тому 24 жовтня 1991 Верховна Рада УРСР (!) ухвалила заяву про без'ядерний статус України.

Тодішні депутати заявили – розміщення ядерної зброї на території України є тимчасовим явищем.

Українці пообіцяли в односторонньому порядку не зберігати, не виробляти і не поширювати ядерну зброю.

Пройшло 30 років, а експерти та політики продовжують дискутувати про прпавильність цього кроку.

Аргументів на його користь три:

1. Дипломати кажуть – на Україну тиснула Америка, яка за це рішення пообіцяла визнати результати референдуму 1 грудня.

У противному випадку нам погрожували, що ми опинимось у дипломатичному вакуумі (одразу згадуємо 1919-1920, які наслідки такий вакуум мав для Директорії УНР)

2. Якби ми не проголосували, Росія б ввела війська на ядерні об’єкти, що були на території України (сумнівно, але ймовірно).

3. Україна не мала фінансових ресурсів утримувати ці об'єкти.

Частково погоджуючись із цими аргуметами, не вважаю за потрібне критикувати тих депутатів за ухвалене рішення.

На тому етапі становлення держави воно видається правильним.

Тому що до війни з Росією та втрати Криму призвело не це рішення, а документ, який у 1993-1994 роках підписали Кравчук та Кучма.

Саме вони віддали третій у світі ядерний арсенал, не попросивши взамін для України реальних безпекових гарантій у вигляді вступу до ЄС і до НАТО.

Натомість як безпекові гарантії ми отримали «промокашку» у вигляді Будапештського меморандуму.

І як наслідок окупацію Криму та війну на Сході.

А ті країни, які у 1991 та 1994 році на нас тиснули, обіцяюючи надалі військову допомогу, у 2014 просто про нас – забули

Висновки з цієї історії робимо самостійно.