Російський провал імені Герасимова

Кремль веде всебічну перевірку інформації ЗСУ щодо нещодавно знищених двох-трьох командних пунктів сил окупантів у районі Ізюму.

Там внаслідок точкових вогневих ударів ЗСУ могли загинути сотні командирів та офіцерів штабів ВДВ та Другої загальновійськової армії.

Приблизна цифра втрат мскл окупантів оцінюється від 60 до 180 військових.

Хоча у пабліках зустрічаються інші цифри – 400-700 демілітаризованих командирів окупантів.

Серед підтверджених «двохсотих» генерал-майор, начальник військ РЕБ ЗС РФ Західного військового округу Андрій Симонов

Але найцікавіше інше. Схоже, лави російського генералітету прорідилися кучніше. Серед загиблих або сильно травмованих можуть бути два заступники начальника Генерального штабу ЗС РФ.

І Ізюм на паску – ми дуууже сподіваємось, голова Генштабу, генерал армії Валерій Герасимов.

В окремих зведеннях значиться, що Герасимов сильно поранений. Але підтвердити це складно.

Живий чи ні Герасимов – найбільше питання поточного моменту, від якого може залежати результат усієї путінської агресії в Україні.

З одного боку, Кремлю вже не звикати пачками втрачати своїх генералів на українському фронті.

Однак, ймовірна загибель голови Генштабу, першого заступника Шойгу, розробника сучасної російської доктрини «війни нового покоління» – просто безпрецедентний випадок у світовій історії

Це якби влітку 1941 року десь під Бердичевом загинув начштабу Третього Рейху, генерал-полковник Гальдер з усіма наслідками.

З іншого боку, навіть якщо Герасимов вижив, і скоро покажуть росіянам, це позбавляє його честі офіцера.

Втеча з фронту робить людину номер три у військовій ієрархії путінського Рейху огидним дезертиром в очах підлеглих.

У таких умовах будь-який справжній офіцер краще б пустив собі кулю в скроню.

Звичайно, не можна виключати, що з Герасимова, якщо він вижив, зараз будуть показово ліпити образ «героя». Бойового генерала, який своєю кров'ю врятував колапс «другої армії світу» в Україні.

Мовляв, він не злякався вилізти з бункера і особисто виїхав керувати оперативно-тактичною операцією на відміну від Шойгу.

Хоча з іншого боку у якому тоді стані має перебувати командно-управлінська «вертикаль» армії, якщо голову Генштабу відволікають від загального управління «спецоперацією» заради розбірок на місцях?

Не забуватимемо, що у Герасимова в руках один із трьох ключів до ракетно-ядерного арсеналу Росії. Виходить, що теоретично в ході обстрілу могла постраждати, спрацювати або бути викрадена ядерна валізка Герасимова.

У сухому залишку після вищеописаного, як би далі не розгорнулися події навколо Герасимова, він уже мертвий екзистенційно.

І можливо, фізична загибель під Ізюмом для нього була б не найганебнішим кінцем.