Україна втратила ринок дронів-перехоплювачів у Перській затоці?

Український дрон-перехоплювач Octopus
фото: mod.gov.ua

Найбільша іронія ситуації

Україна втрачає ринок перехоплювачів дронів у Перській затоці. Давайте розбиратися як це сталось.

Пентагон розгорнув на Близькому Сході 10 000 безпілотників-перехоплювачів Merops Це дрон перехоплювач, який працює на базі AI та пройшов випробуваних в Україні.

США розгортають ці системи, щоб уникнути марнування дорогих ракет ППО, зокрема ракет системи ППО «Патріот», під час відбиття масштабних атак іранських безпілотників.

Merops був розроблений американською компанією Perennial Autonomy (у рамках проєкту Eagle) за участю українських фахівців. Він розвиває швидкість понад 280 км/год та може наводитися на ціль на відстані до 1,6 км. Він мобільний і легко запускається з пікапа.

Ключовим аргументом Пентагону є заміна ракет Patriot вартістю 4 мільйони доларів на перехоплювальні дрони вартістю 15 000 доларів. Ця історія викликала у мене сум і розчарування. Бо в цій ситуації Україна поводиться як класична «собака на сіні». Коли союзники почали цікавитися нашими дронами – перехоплювачами ми не змогли швидко і прагматично домовитися.

Замість того щоб використати момент і зайти на ринок, почали зволікати, висувати додаткові умови, довго визначатися з правилами та цінами. А ще блокувати роботу виробників і погрожувати їм проблемами зі спецслужбами, якщо ті почнуть вести переговори з країнами Перської затоки.

Але логіка оборонного бізнесу під час війни дуже проста: хто швидше і мобільніше той і забирає ринок. Поки ми вагалися і тримали закритим експорт зброї, Америка принесла готове рішення. У результаті ринок, який могли зайняти українські виробники, поступово перехоплюють США.

І тут найбільша іронія ситуації. Бо українські рішення вже існують. Багато з них дешевші, а деякі технологічно навіть ефективніші. Вони пройшли бойові випробування проти російських дронів.

Щоб було зрозуміло, про що йдеться ось лише частина українських перехоплювальних дронів, які вже створені та застосовуються:

  • Sting-II : основний перехоплювач російських дронів. Швидкість понад 160 км/год, висота до 3 км.
  • ODIN Win_Hit : маневрений перехоплювач, призначений для знищення цілей шляхом прямого тарана.
  • P1-Sun : високошвидкісний дрон (до 450 км/год), здатний діяти на висотах до 5 000 м.
  • Tenebris Bagnet : франко-українська розробка з наведенням на ціль за допомогою штучного інтелекту та захистом від радіоелектронної боротьби.
  • Octopus-100 : патрульний безпілотник дальнього радіуса дії, розроблений у співпраці з британськими інженерами.
  • Eagle Merops : проєкт, що підтримується США. Оснащений передовою оптикою для виявлення цілей на великій відстані.
  • V8140 Flamingo : вузькоспеціалізована модель для перехоплення високошвидкісних розвідувальних БПЛА.
  • TYTAN : високотехнологічний дрон з німецькою системою наведення на ціль, що мінімізує помилки пілота.

 

І це лише частина українських розробок, ціна яких у середньому 1-2 тисячі доларів або у 6-8 раз дешевше за американські розробки. У нас є технології, інженери і реальний бойовий досвід, якого немає майже ні в кого у світі. Але через політичну помилку керівництва країни та не зрозумілу позицію правоохоронних органів, ми самі закриваємо шлях своїм виробникам на міжнародні ринки.

Замість того щоб гнучко домовлятися з партнерами і швидко виходити на контракти, держава зайняла позицію тиску, висуваючи вимоги, які в реальній логіці оборонного ринку просто не працюють.

У результаті партнери почали шукати простіші й швидші рішення і цей ринок зайняли інші. І найбільша проблема в тому, що світ починає звикати купувати не українські рішення, а чужі навіть тоді, коли українські могли бути швидшими, дешевшими і ефективнішими.

І тепер наші ж союзники навчатимуть свої підрозділи на американських дронах за допомогою інструкторів країн НАТО. І це ще один удар по українських спроможностях: ми втрачаємо не лише ринки і бюджети, а й можливість зробити українські технології стандартом для союзних армій. А це означає втрату впливу, досвіду і майбутніх контрактів.

P.S. У нас ще лишається ринок Японії, країн Тихоокеанського регіону та Африки. І я сподіваюсь ми не допустимо такої ж помилки.