Псевдореформи, як загроза національній безпеці
Кожна дурість в умовах війни дуже небезпечніша
Росія намагається знищити Україну війною. Проте серйозно ослабити нашу державу, запустити процес її руйнування, можна не лише зовнішньою агресією, але й безглуздими і шкідливими реформами із середини.
Війна ще далека до завершення. На фронті щодня важкі бої і великі втрати. А на Банковій з подвоєним завзяттям повернулися до улюблених занять – руйнації системи державного управління під приводом «реорганізації».
Пам’ятаєте який управлінський хаос і економічний спад спричинили експерименти з реорганізацією міністерств і відомств у кінці 2019 – на початку 2020? І скільки потім довелося «реорганізовувати назад».
Нова «велика реорганізація», план якої розробила створена указом Президента структура United-24 з незрозумілими повноваженнями, може мати ще більш руйнівні наслідки. Бо, по-перше, кожна дурість в умовах війни значно небезпечніша. А, по-друге, сам план, про який у коридорах влади кажуть, що це справа майже вирішена, значно глобальніший, ніж у 2019 і цього разу може зруйнувати роботу всієї виконавчої влади.
Під юзаним ще з комуністичних часів популістським гаслом «скорочення держапарату» влада пропонує замість 20 нинішніх міністерств створити 12, причому позбавити їх управлінської самостійності.
Під приводом «зменшення корупції» розробники пропонують сконцентрувати всі ключові владні повноваження і все державне майно. А під приводом скорочення числа контролюючих органів пропонують створити супермонстра – Єдину інспекцію. Авжеж, найкращий спосіб подолати корупцію – її очолити (с).
Ще задекларована мета – спростити найм і звільнення службовців.
Симптоматичним є й те, які саме органи влади пропонується знищити.
Це, наприклад, міністерство у справах ветеранів. У нас під час великої війн стає менше ветеранів? Чи у держави менше завдань з їх підтримки і захисту?
Ще це, наприклад, міністерство реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Але найбільш шкідницький пункт – знищення міністерства освіти й науки і міністерства культури заради створення Міністерства розвитку людського капіталу, що займатиметься і освітою, й наукою, і культурою, і спортом.
Немає сумніву, що якщо цю аферу вдасться втілити, це піде лише не шкоду всім переліченим галузям. Культуру, освіту, науку, які й так фінансуються за залишковим принципом і перебувають у перманентній кризі, фінансуватимуть ще менше. Бо в Україні, на жаль, немає при владі когось, хто став би цьому на заваді, запитавши: «за що ж ми тоді воюємо?».
В рамках змін, які автори чудо-плану пропонують закріпити через зміни до законодавства пропонується ліквідувати і Держкомтелерадіо. Геніальні реформатори, вочевидь, просто не знають, що цей орган записаний у Конституції, процедура змін до якої займає мінімум кілька місяців.
Інша «геніальна» ідея – знищити Держкіно. Інституцію, завдяки якій кілька років тому відбувся справжній бум українського кінематографу і яка давно є кісткою в горлі російським агресором.
Пропонується знищити навіть Національну комісію зі стандартів державної мови. Яка має чи не найменший серед державних органів штат (27 людей), але важливі функції – від затвердження української термінології і правопису до організації іспитів на рівень володіння державною мовою для посадовців, службовців, а також іноземців, що хочуть отримати українське громадянство. Для ліквідації комісії «слугам народу» доведеться знищити цілий розділ закону про мову.
Недарма усі ці грандіозні плани обговорюються кулуарно і лише у вузьких владних колах. Адже публічне обговорення зробить очевидним той факт, що це чисте шкідництво.
Набагато кориснішим за все це безглуздя було б ліквідувати нарешті офіс президента України, який у системі органів влади є п’ятим колесом до воза – ні за що не відповідає і намагається всім керувати, без жодних на те правових підстав.
Натомість – створити вдесятеро меншу канцелярію президента, яка займатиметься зустрічами й забезпеченням діяльності глави держави, нагородами і документами.
Для надійності, можна передбачити кримінальну відповідальність за незаконне втручання працівників і радників канцелярії в діяльність парламенту, уряду, суддів, правоохоронців, місцевого самоврядування чи медіа. Ось це був би справді прорив у державному управління і величезний крок на шляху європейського розвитку України.