Росія могла стати другою Норвегією. Але щось пішло не так

Так склалося, що я на початку 2000-х добре поїздив по Росії. Не по столицях, у столицях звичайного життя не побачиш. Довелося побувати в глушині, як то кажуть «де Іван теля не водив».

Я не стану говорити про невлаштованість, злидні, повальне пияцтво населення, я востаннє ступав на російську землю в день захоплення Криму, і, гадаю, більше не ступлю. Можливо, за останні 10 років щось у житті російського народу змінилося на краще. Я не знаю точно, але чудеса іноді трапляються.

Не про те я хочу сказати.

Останній рік моя волонтерська діяльність пов'язана з Норвегією. Норвегія – північна країна, гірська, з різноманітним кліматом, зокрема й досить суворим, особливо за полярним колом. Населення невелике – близько 6 мільйонів осіб на величезну, як для Європи, площу. Щільність населення невелика. Країна неймовірно красива, я й не уявляв, що Північ може бути настільки заворожуюче гарною. І не думав, що ця сувора краса мені так зайде.

До 70-х років частина Норвегії, зокрема її нафтова столиця – Ставангер, у своєму благополуччі залежали від вилову оселедця. Зловили – прожили сезон, не зловили – бідуємо.

Потім були відкриті родовища, зі складним видобутком, але багаті й життя змінилося. Дуже змінилося. Скажімо так, кардинально.

Нині Норвегія найбагатша країна, яка надає своїм громадянам потужну соціальну підтримку. І з кожним роком, особливо після того, як РФ викинули з європейського ринку вуглеводнів, вона стає багатшою і багатшою. Конкретно, зростання доходів у нафтовій сфері за минулий рік становило понад 125 мільярдів євро. Це преамбула.

Тепер – амбула :)

Росія – одна з найкрасивіших країн світу, з багатою різноманітною природою. Єдине, про що я шкодую, це те, що я ніколи не побачу і не покажу своїй сім'ї Байкал, тайгові річки, неймовірні пейзажі Заполяр'я, не проїдуся на човні волзькими єриками.

Нафтові доходи РФ в останні 20 років були величезні, настільки великі, що їх би вистачило на те, щоб перетворити обжиті російські території на подобу благополучної, комфортної Норвегії. Побудувати сучасну інфраструктуру, дороги, лікарні, школи, дитячі садки, дати доступ населенню до нової охорони здоров'я, освіти, побудувати науку на новій базі, нові виробництва...

Судячи з цифр доходів російського бюджету – це було реально. Судячи з того, що отримували пригожинські структури, видно куди ці гроші йшли.

Тепер – питання.

Чому країна багата, красива, велика, м'яко кажучи, не страждає від відсутності територій, усю свою історію займається не благоустроєм себе, не поліпшенням життя населення, не перетворенням заселених територій на рай, що викликає в оточуючих захоплення? Чому вона не будує дороги, лікарні та школи на нафтові гроші? Чому далеко від столиць немає нічого, окрім загадженої природи, депресії, пияцтва і безвиході? Чому Росія нападає на сусідів, втручається в їхні справи, відкушує від них території, якщо не може дати ладу своїм власним землям і багатствам? Що це за незрозуміле бажання напаскудити і вкрасти в сусідів, і небажання налагодити і поліпшити все в себе?

Питання, звісно, риторичне. Особливо в реаліях сьогодення.

Вони завжди були такими й іншими не будуть.

Норвегія в них не виходить. Виходить Териберка.

Завжди виходить Териберка.