Має існувати лише ПЦУ. Єдиний шлях до цього – заборона Моспатріархату

Міністр культури та інформполітики Олександр Ткаченко заявив, що 5 липня на території св.Софії Київської відбулася «історична» зустріч духовенства ПЦУ та УПЦ МП. За його словами, ці переговори – «початок нового, мудрого, сильного шляху наших церков заради вільного та мирного майбутнього України».

Деякі ЗМІ так надихнулися оптимістичними словами міністра, що побігли попереду паротягу, розвинувши переможні реляції до максимуму, мовляв, «представники ПЦУ та УПЦ МП провели зустріч для подолання розколу».

По-перше, і найголовніше, цей діалог відбувався не на представницькому рівні, хоча його модераторами й виступили Мінкульт і Держслужба з етнополітики та свободи совісті. Це була зустріч священників. Тому всі заяви та рішення цієї зустрічі – декларативні, якщо не декоративні.

По-друге, діалог 5 липня складно назвати «історичним». У жовтні 2009 році УПЦ МП та УПЦ Київського патріархату (майбутня ПЦУ) створили робочі групи щодо вироблення якоїсь більш-менш спільної позиції для подолання церковного розділення. Але тоді правила гри і умови для діалогу фактично визначали представники МП, які мали не лише чисельну перевагу у парафіях, а й потужну політичну підтримку, зокрема Партії регіонів, представник якої – Віктор Янукович – за кілька місяців стане президентом України.

Сьогодні, через російську агресію, політичні полюси змінилися на протилежні. І тепер вже «гнана» УПЦ МП опинилася на місці УПЦ КП. Серед керівництва ПЦУ домінуючою залишається позиція, яку висловив Вселенський патріарх Варфоломій: двох паралельних православних юрисдикцій на території України бути не може. Тобто має існувати лише автокефальна Церква, тобто – ПЦУ. І єдиний шлях до цього, як не крути, – заборона Моспатріархату. Але ця заборона може бути або жорсткою – через законодавчі ініціативи, або ж м’якою – через рішення місцевих органів самоврядування.

Втім центральна влада розконсервувала третій шлях – через «діалог і порозуміння», попри те, що він вже триває 13 років.

Якщо ПЦУ влаштовує будь-який сценарій, то УПЦ МП – жоден. Сьогодні Моспатріархат в Україні живе в парадигмі «гнаної церкви». На розповідях про «репресії» їм ще якось вдається тримати ядро своїх вірян. На офіційному сайті УПЦ МП (https://news.church.ua/) навіть не згадувалося про «історичний діалог». Навпаки, останні дні для життя Лаврської були тяжкими, як ніколи. Ось заголовки новин:

• «Віряни УПЦ відстоюють вірність Церкві Христовій, активно протистоять прибічникам «ПЦУ» та моляться за своїх кривдників»;
• «Злочинні та незаконні – Митрополит Філарет прокоментував рішення міської ради про заборону діяльності УПЦ на території Львівської територіальної громади»;
• «У Кам’янець-Подільській єпархії вірні УПЦ захистили свій храм від рейдерського захоплення»;
• «Громада останнього діючого на Івано-Франківщині собору УПЦ звернулася до Президента України з проханням запобігти рейдерському захопленню храму».

І зовсім поза межами логіки і у стилі кремлівської пропаганди новина за 4 липня (повний текст):

«Депутатка від «Європейської солідарності» Ірина Геращенко створила нову релігію й агітує за неї у стінах Верховної Ради.

Під час дебатів в стінах Верховної Ради щодо ратифікації Україною «Стамбульської конвенції» одна з лідерів партії «Європейська солідарність» Ірина Геращенко з трибуни наголосила: «Нашою релігією повинна стати євро-атлантична інтеграція». По це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на Телеканал Рада.

Таким чином Геращенко під час виконання своїх депутатських повноважень нав’язувала іншим власні релігійні переконання. Пізніше у своєму виступі депутатка вже констатувала той факт, що для її політичної команди (партії «Європейська солідарність») євро-атлантична інтеграція вже стала релігією.

Дана заява цікава тим, що саме партія «Європейська солідарність» активно просувала політичне гасло передвиборчої компанії «Армія. Мова. Віра». Результатом втручання під цим гаслом політиків в релігійне життя України стало поглиблення розколу в Православ’ї та привезення в Україну зі Стамбула паперу, який назвали «Томос».

До цього часу вважалося, що томос має відношення до існування православної релігії, на основі чого і була створена «ПЦУ». Відтепер постало питання, чи має релігійна структура, створена внаслідок активної політичної діяльності партії «Європейська солідарність», відношення до християнських принципів моралі, чи за основу релігійних принципів в «ПЦУ» покладені зовсім інші ідеї, на кшталт положень «Стамбульської конвенції»?

Цікавим виходить «мудрий діалог»…