Чотири найбільш поширені міфи про військову допомогу Україні
України повинна бути дуже пильною, і не давати приводів для сумнівів у доцільності надання додаткової допомоги
Корисна публікації вийшла в Hudson Institute з приводу міфів, які просуває незначна, але все ж наявна група противників додаткової допомоги США Україні у Палаті представників. Мова йде, зокрема, про наступні чотири найбільш поширені міфи:
Міф 1. «Вашингтон виписує Києву відкритий чек, який американці не можуть собі дозволити». Видання спростовує цей міф тим, що насправді усі кошти проходять схвалення Конгресу та виділяються під конкретні цілі. «Станом на вересень 2023 року США виділили Україні допомогу на 101 млрд $ або близько 0.4 3% ВВП США. Але Україні ніколи не виписувався відкритий чек».
Міф 2. «У США немає належного нагляду над американською допомогою Україні». Це твердження спростовується тим, що взагалі «мало коли існувала більша звітність щодо американської зовнішньої допомоги, ніж щодо допомоги Україні». Зокрема, у США діє робоча група міжвідомчого нагляду України, у рамках якої понад 160 чиновників у 20 федеральних наглядових агенціях здійснюють моніторинг американської допомоги Україні. «Конгрес виділив 50 млн доларів на посади генеральних інспекторів у міністерстві оборони, державному департаменті та USAID для здійснення нагляду через робочу групу».
Міф 3. «США є непомірно великим донором України». Для спростування цього твердженн наводяться висновки Інституту світової економіки Кіля, згідно з якими «загалом країни Європи виділили вдвічі більше коштів Україні, ніж США у відсотках до ВВП».
Міф 4. «Росія відволікає увагу, США має сфокусуватися на Китаї». Цей міф спростовується тим, що «Росія є молодшим партнером Китаю», тому проблеми/виклики є взаємопов’язаними. Відтак, «вибір між безпекою в Європі та безпекою в індійсько-тихоокеанському регіоні є хибною дихотомією».
Насправді, ці міфи – це про ризики довгої війни, розтягнутої у часі. З одного боку, влада України повинна бути дуже пильною, і не давати приводів для сумнівів у доцільності надання додаткової допомоги. А з іншого – окремі політики/політичні сили/групи на Заході вочевидь використовують цю тему в політичних цілях.