Війна в одній частині світу підживлює агресивні дії в іншій

Російська влада, схоже, перейняла зразки з усіх великих воєн 20 століття (і не тільки) для ведення війни у 21-му столітті.

З автобіографії Карла Поппера про початок Першої світової війни: «На кілька тижнів під впливом шкільної пропаганди я трохи заразився загальним настроєм. Восени 1914 року я написав дурну поему під назвою «Оспівування світу», в якій висловив переконання, що австрійці та німці чинитимуть успішний опір нападу (я вважав тоді, що «ми» зазнавали нападу), і описував, а також оспівував відновлення миру. І хоча це була не дуже войовнича поема, незабаром я засоромився своєї переконаності, що ми були атаковані. Я зрозумів, що напад Австрії на Сербію, а Німеччини – на Бельгію, були жахливими речами і що був задіяний величезний пропагандистський апарат, щоб переконати нас у тому, що їхні дії були виправдані».

Наводжу цю цитату тому, що кожного разу, одночасно перебуваючи в реаліях російської віроломної війни та новинах про прогрес людства в різних сферах, в черговий раз запитую себе: чому, після великих кривавих воєн у 20 столітті, світ знову потрапив у війну в 21-му?

Чому взагалі ідея війна почала раптом домінувати з усіх інших? Більше того, ми бачимо, як одна війна та безкарна агресія підживлює (не безпосередньо, але опосередковано) агресивні дії та в інших регіонах.

Майже як неформальне гасло, перефразовуючи класиків: «Терористи всіх країн, активізуйтесь».