Осінній марафон, або Чого очікувати у новому політичному сезоні

Ці чинники вплинуть на роботу Верховної Ради, яка вже на початку вересня відновить пленарні засідання. Буде чимало і інших політичних цікавинок.

Питання відновлення мирного життя в Україні залишається головним, проте різними виглядають технології досягнення миру. Правий Віктор Ющенко, який наголосив нещодавно, що з війни ведуть два шляхи – перемога та капітуляція. Для України поразка у гібридній війні може полягати не лише у втраті суверенітету, але і в зміні зовнішньополітичного курсу за формального збереження незалежності. Тому зміцнення ЗСУ та створення стратегії реінтеграції Донбасу та Криму виглядають першочерговими завданнями.

Президентський контекст

Петро Порошенко не лише вибачився за очікування, породжені його передвиборчими обіцянками у 2014 році швидко завершити АТО, але і публічно пообіцяв внести на розгляд парламенту проект змін до Конституції, який закріпить курс України на вступ до НАТО та ЄС. Наша країна рухається шляхом європейської та євроатлантичної інтеграції, проте у темпі, які помітно відстає від суспільних очікувань. Зміни Основного Закону мають гарантувати від реваншу у сфері зовнішньої політики, повернення до «русского мира». З огляду на те, що участь у бойових діях взяли понад 300 тисяч чоловік, очікувати на можливість легкого «розвороту» навіть за умов зміни влади не випадає. Втім, не надто простим буде і просування України до ЄС та НАТО, де окремі країни-учасниці звикли прислухатися до позиції Росії. До речі, та не перебуває у зовнішньополітичній ізоляції, і це необхідно враховувати.

Як на мене, сподіватися на зміни у позиції Росії напередодні виборів в Україні не варто. У Кремлі добре розуміють, тому поєднують «велику дипломатичну гру» з Заходом, де не випадає говорити про успіхи (27 серпня вступили в силу нові санкції США проти Росії, можливим є їх поглиблення), але є цілком очевидні надії на поглиблення кризи всередині Європейського Союзу. Путін з компанією не просто чекатимуть на появу в Києві більш сприятливої для себе конфігурації влади, з якою можна буде домовлятися, але і будуть активно сприяти її появі.

Юлія Тимошенко 24 серпня представила концепт нової народної конституції, у якій передбачено чимало новацій. Після презентації «Нового курсу» лідер «Батьківщини» добрий місяць набиралася сил, щоб поспілкуватися з експертами, розповісти про доцільність парламентських виборів у два тури та набуття прем’єр-міністром повноважень канцлера. Ці пропозиції не нові, вони вже обговорювалися під час консультацій Юлії Володимирівни з Віктором Януковичем майже 10 років тому. Їх інтенсивне просування викликає питання до Тимошенко, яка є лідером численних президентських рейтингів, про мотивацію її участі у президентській кампанії. На нього поки нема чіткої відповіді.

Якщо Святослав Вакарчук під час масштабно рекламованого концерту «Океана Ельзи» на НСК «Олімпійський», попри очікування багатьох, не заявив про президентські амбіції, то на блакитних екранах все більш помітним стає Віктор Медведчук. Його інтерв’ю телеканалу «112 Україна» подивувало щільним поєднанням зневаги до українських політиків та проросійською риторикою. Схоже, у Кремлі вважають, що час для подібних заяв настав, і готові кинути чималі ресурси на просування проросійського кандидата, яким, до речі, буде не Медведчук. Своєрідний кастинг на цю позицію ближчим часом триватиме.

Парламентські маневри

Хоча Андрій Парубій налаштований підкреслено оптимістично стосовно перспектив роботи Верховної Ради, джерела цього оптимізму залишаються невідомими. Справа не лише у тому, що під парламентським куполом зосереджено традиційно високу кількість кандидатів у президенти, а й у тому, що значна кількість народних обранців намагатиметься змінити партійну прописку, щоб забезпечити собі переобрання. Вони наче не в курсі, що два останніх скликання Верховної Ради були оновленими на 2/3.

Ситуація навколо проведення ротації складу Центральної виборчої комісії, переважна більшість членів якої перепрацювала вже кілька років, далека від оптимізму, і навряд чи буде легко розв’язана. Аналогічний стан справ – навколо Виборчого кодексу, ухваленого у першому читанні. Документ передбачає перехід до відкритих партійних списків, чого партійні лідери у масі своїй не надто хочуть. Тому доля виборчого законодавства перебуває у прямій залежності від результатів президентських перегонів. А от уникнути процедури призначення дати проведення президентських виборів законодавцям не вдасться, навколо цієї теми вже розпочалися спекуляції, тому питання варто закрити максимально швидко.

Вже традиційно парламентарії (у цьому процесі легко об’єднуються представники влади та опозиції) у переддень виборів влаштовують атракціони небаченої щедрості, не надто піклуючись про реалістичність обіцянок. Розміри парламентського міжфракційного «болота» збільшаться, а керованість процесом ухвалення рішень з президії законодавчого органу зменшиться. Можна здогадатися, що Генеральна прокуратура та НАБУ постараються продемонструвати власну ефективність саме стосовно представників депутатського корпусу – це подобається виборцям.

Урядовий баланс

Кабінету Міністрів доведеться працювати над ухваленням проекту Державного бюджету на 2019 рік у не надто сприятливих умовах. Навряд чи Володимир Гройсман зможе знову погрожувати власною відставкою, адже політична кон’юнктура суттєво змінилася. Можливо, прем’єр вважає, що вже готовий до самостійної політичної гри, проте економічних успіхів, які можна конвертувати у електоральні бали, поки що небагато. До речі, навіть призначити Оксану Маркарову повноцінним міністром фінансів голові уряду буде непросто.

Уряд повинен знайти спільну мову з місією МВФ, яка у вересні побуває у Києві, але розраховувати на легкі діалоги, зрозуміло, не варто – питання підвищення ціни природного газу залишається актуальним. До того ж керівництво Державної фіскальної служби обіцяло назвати цікаві прізвища відомих людей, причетних до контрабанди лісу.

Зовнішні впливи

Якщо лінія поведінки Росії стосовно України є зрозумілою, то позиція Заходу потребує активного діалогу з офіційним Києвом. Для нашої країни у нинішніх умовах небезпечно втратити можливості для постійних контактів з США та лідерами Європейського Союзу. Туди, звісно, вирушатимуть кандидати в президенти, проте вибори не припиняють політичне і економічне життя країни. Формування національних інтересів залишається спільним завданням українських політиків, якщо вони зацікавлені у поступальному розвитку держави.