Стратегічне завдання України - президентські вибори, які не викликатимуть сумнівів в країні та за її межами

Україна переживає непростий рік. Тому варто чітко розставити акценти та визначити завдання для тисяч громадян, які не стоятимуть осторонь від політичних процесів у нашій державі.

Перш за все, право балотуватися у Президенти України дійсно має кожен громадянин, який досяг віку 35 років, володіє державною мовою та проживає на її території останніх 10 років. Застава у 2,5 мільйони гривень не стане обмеженням для багатьох бажаючих влаштувати з президентських перегонів ярмарок марнославства. Але у демократії, навіть нестабільної, як в Україні, мають бути свої закони, дотримання яких є обов’язковим.

Правдою є і інше: Росія намагатиметься втрутитися спочатку у перебіг президентських виборів, потім до парламентської кампанії. Цілі різні – від дестабілізації ситуації до наголошення для Заходу на тому, що Україна – failed state. У Кремлі звикли протягом 1994 – 2012 років впливати на будь-які електоральні процеси в Україні, звідси заяви про «київську хунту». Однак цього разу Росія діятиме переважно опосередковано, через формально українських політиків та медіа з переважно українською реєстрацією. Але її завдання від того не змінюється: відновити контроль над Україною, без чого реалізація її подальших зовнішньополітичних завдань виглядає сумнівною.

Тому нашим першочерговим завданням є збереження нинішнього курсу України в сучасному світі. Завдання, за великим рахунком, не таке просте, як видається на перший погляд, оскільки ставки у президентській кампанії є високими, і телебачення буде куди потужнішим засобом агітації та пропаганди протягом наступних трьох місяців, ніж соціальні мережі. Україна виснажена гібридною війною, і це факт, який навряд чи потребує дискусії.

Ми багато говоримо про громадянське суспільство, і саме йому, тобто нам з вами, громадянам, потрібно буде примусити реальних кандидатів у президенти на важливі для суспільства питання. Якою є стратегія повернення Донбасу та Криму? Якими будуть відносини з Росією у найближчій перспективі? Чи можливі компроміси з Кремлем? Чи буде збережено монопольний статус української мови як державної? Які перспективи деолігархізації та становлення національної буржуазії? Реальні терміни європейської та євроатлантичної інтеграції України? Персоналії їх кандидатів на посади генерального прокурора, голови СБУ, міністрів оборони та закордонних справ?

Стратегічне завдання України – провести президентські вибори у такий спосіб, щоб їх результати не викликали сумнівів ані всередині країни, ані за її межами; не дозволили Росії реалізувати плани з дестабілізації ситуації; дали імпульс розвитку держави. І громадяни, що готові відстоювати своїх кандидатів, мають бути готові вийти з теплої ванни соціальних мереж у реальні дискусії та обговорення, зберігаючи в них спроможність чути опонента та повагу до нього.

Ідеалістично? Можливо, проте інші сценарії несуть суттєву загрозу Україні та її суверенітету.