«Захід-2021»: ескалація не на часі

Російсько-білоруські військові навчання «Захід-2021» традиційно привертають до себе підвищену увагу. Від них очікують ескалації російської агресії. Проте цього разу сукупність факторів дозволяє припустити їх планове проведення та концентрацію загроз у інших сферах.

Варто пригадати ситуацію навколо навчань «Запад», яка спостерігалася у 2017 році. Тривожні очікування були у Польщі та країнах Балтії, а в Україні припускали, що перекинуті до Білорусі російські війська можуть почати наступ на територію України, зруйнувавши суверенітет Білорусі. Цього не сталося, а постійна російська військова присутність в Білорусі не була збільшена.

Цього разу навчання «Запад-2021» відбуватимуться на тлі кризи з біженцями, яку реалізує режим Лукашенка, якому підказують з Кремля. У експертному середовищі та зовнішньополітичних відомствах країн НАТО не виключають, що криза біженців отримає продовження саме під час «Захід-2021». Її вірогідною мішенню може стати саме Польща, адже група біженців на польсько-білоруському кордоні привертає помітну увагу суспільства та політиків.

Зауважу, що Путін та Лукашенко 9 вересня провели 3-годинні переговори, оголосивши про узгодження 28 дорожніх карт зі створення Союзної держави. Проте документи не були підписані – «інтеграційне танго» триває попри помітне зменшення траєкторії самостійного руху пана Лукашенка протягом останнього року.

Зауважу, що російські винищувачі Су-30СМ на початку вересня прибули на авіабазу у Барановичах для формування спільного навчально-бойового центру російських та білоруських повітряних сил. Вони нестимуть бойове чергування у небі Білорусі, і цей факт свідчить про суттєву поступку з боку Лукашенка, який протягом кілька років уникав посилення російської військової присутності у Білорусі. У Гродно розміщено ЗРК С-400, і це теж не надто хороший сигнал.

Наскільки вірогідною є атака України з території Білорусі? Куди більш небезпечними виглядають інформаційно-психологічні операції Росії в Україні, під час яких намагаються розхитати суспільство, посіяти зневіру та зламати волю до опору.

Зауважу, що сьогодні у Путіна є інші завдання, крім військового загарбання Білорусі. Це завершення кампанії з виборів до Державної думи РФ з подальшим десантуванням делегатів до ПАРЄ. Список кандидатів у депутати дозволяє припустити появу у Страсбурзі вельми одіозних персонажів. До того ж у Кремля є зараз не менш потужна зброя – постійне зростання ціни газу на європейських газових хабах. Перспектива подорожчання газу впливає на політиків у ЄС куди сильніше за військові маневри зі скандальним шлейфом.

Сьогоднішня тріада Путіна – це поєднання гри військовими м'язами, інформаційна кампанія з просування NordStream2 та продовження залаштункових переговорів з численними путінферштеєрами. Він нагнітає атмосферу страху, очікування війни, яка вбивчо впливає на багатьох мешканців Європи. Кремль не стає менш агресивним, навпаки – він діє у сферах, які суттєво впливають на громадську думку Заходу.