Про політику «після війни»
Після Перемоги усі будуть неймовірними патріотами
Зараз іноді натрапляю на ідеалістичні тексти, що в першому післявоєнному парламенті будуть самі представники нової еліти – виключно герої війни, волонтери чи активісти. Розумію, що декому ця віра створює мотивацію.
Іноді натрапляю на зворотні – про узурпацію влади і що «влада веде нас до Росії в мініатюрі» і все захопить один «колективний Зеленський». Розумію, як така маячня народжується в окремих головах та штабах, але в феодальній країні неможлива диктатура. Це чи не єдина її перевага. Заспокойтеся.
Я все це бачу трошки інакше. Дива не буде. Не буде й катастрофи.
«Після війни» усі будуть неймовірними патріотами. І всі будуть за сильну армію. Не буде конкуренції між патріотами і не-патріотами. Буде суцільне змагання в патріотизмі. І популізмі.
Вже зараз не тільки створюються реально неймовірно героїчні біографіі вояків та реально ефективних менеджерів, але і відмиваються біографії людей, за яких при здоровому глузді голосувати неможливо.
До того ж, враховуйте будь ласка, що навіть швидке відновлення за допомогою партнерів все одно не дозволить уникнути того, що мінімум половина найбільш бюджетозалежних українців значно збідніє. І з цим нічого не вдієш, бо економічного буму під час війни зараз навіть найкрутіші реформи не дадуть, а їх і чекати марно. Відповідно, наступні вибори ризикують стати найбільш грічкосійними в історії.
Тому буде вже досить непоганим результатом, якщо наступний призов у владу не буде лівішим та більш популістичнии, ніж цей чи попередній.
І в цьому нічого фатального не буде. Просто не буде ані дива, ані катастрофи. Бо хоча б не буде суперечок про необхідність потужної армії.
А через один парламент буде трохи краще. Коли люди трохи відновляться економічно. А ще через один – норм. Війна прискорить еволюцію суспільства та політики. Але на багатьох дільницях неминучий відкат.
Тому не мрійте що «після війни» (коли воно настане) ви прокинетесь у країні розових поні. Ви прокинетесь у країні, де доведеться ще років 15 наздоганяти Польщу. Це за умови посиленої допомоги від партнерів. Та швидкого лікування від зачарованості поворознюками.
Це важке, можливо, усвідомлення.
Але так чесніше, мені здається.